Пережив власний розстріл: історія 20-річного прикордонника

Евакуаційна бригада думала, що він уже загинув. 23-річний Дмитро Савенко залишився сам під ворожими кулями на полі бою, із простреленими ногами, стікаючи кровʼю. Та два побратими ризикнули повернутися по нього і врятували від смерті.

Стікав кровʼю на полі бою: історія порятунку прикордонника

Колись Дмитро був провідником потяга, однак повномасштабна війна застала його на строковій службі. Це сталося у Чопі, саме під дембель. Але 20-річний хлопець не звільнився, а вирішив підписати контракт.

Я знав, що хочу служити. Мої побратими тут також залишилися. Людей 20 тільки з нашого підрозділу відразу підписали контракти.

Дмитро разом із побратимами-прикордонниками воював на Харківщині, поблизу Вовчанська. Торік, коли росіяни почали там наступ, бійці до останнього лишалися на позиціях. Дмитро розповідає, там було чимало російських дронів.

Кожні п’ять метрів доводилося падати, вони над нами пролітали.

Росіяни підійшли впритул і оточили наших бійців. Бій був на дуже короткій дистанції, у лісі. Там Дмитро зазнав поранення в ногу. Сам собі наклав турнікет. Каже, побачив, як падають його побратими — сили росіян були більшими. Бійців прикрила артилерія. Усі отримали команду відступати.

Але Дмитро відступати не міг. Він втратив надто багато крові, йому прострелили другу ногу. Біля голови розірвалася вибухівка з дрона. Дмитра не евакуювали з лінії вогню, бо думали, що він загинув.

Дивлюся на машину. Думаю, все добре, зараз витягнуть. І тут машина поїхала, і я трохи очманів. Тоді думав, що все, кінець.

Читати на тему

Наймолодший герой України: історія бійця, який врятував 21 життя побратимів

Йому всього 19, а він уже Герой України. Читай історію Владислава.

Та двоє побратимів ризикнули та повернулися — безстрашно пішли під ворожі кулі. Дмитра знайшли у ямі, витягнули з лісу. Коли окупанти це помітили, знову почався бій. Одна з куль влучила Дмитру у груди, але не пробила броню. Коли закінчувалися боєприпаси, на допомогу прибув бронетранспортер сусіднього підрозділу.

Так вдалося врятувати усіх трьох бійців. Дмитро пройшов місяці лікування та реабілітації. Тепер він повернувся на службу і пройшов курс оператора FPV. Знову рвався на передову, але за станом здоров’я туди не пустили. У нозі лишається одна з російських куль.

А після сильної контузії досі не відновився зір. Тож тепер Дмитро працює у Чопському загоні прикордонників на вокзалі. Має собаку-помічника, з яким шукають небезпечні предмети.

Дмитро хоче повернутися до побратимів на фронт, ближче до рідного Лиману.