Вінниччина попрощалась з 20-річним українським військовим Максимом Купрійчуком. Хлопець загинув від ворожого обстрілу 25 лютого під Херсоном.
Мати загиблого, Людмила, розповідає, що до повномасштабної війни її син дуже хотів одружитись та навіть встиг разом з коханою подати заяву до РАГСу.
Проте замість звістки про весілля, його мати у телефонній розмові почула про його смерть. Вона довго не могла додзвонитись сину перед цим, а після все нічого не чула. Її подруга лише встигла дати їй заспокійливих.
Побратим Максима розповів, що все сталось під Херсоном у селі Томарино. Військових везли у вантажному автомобілі, у який потрапив снаряд. Після цього влучання вони ще встигли врятуватись та розбігтись по різних позиціях.
Однак у БТР, до якого відправився хлопець, поцілив Град. Після прямого влучання, від машин нічого не залишилось, а один з уламків зніс голову молодому військовому.
Дев’ять днів його тіло лежало на полі, а мати після звістки кожної ночі прокручувала одні й ті ж самі думки по колу. Її хвилювало, що вона лежить у теплій постелі, а її дитина там. Йому холодно, думала вона.
Питання, що вона зробила не так і, як можна було вдіяти інакше до цього, щоб її син лишився живим, не полишали Людмилу
Досі себе звинувачую, що це я винна.
Та все ж потім батько і мати Максима наважились поїхати на тимчасово окуповану територію, щоб забрати тіло їх сина. Дорогою місцеві попереджали про небезпеку, але це не могло зупинити згорьованих батьків.
Коли Людмила з чоловіком під’їхали до ворожого блокпоста, жінка вирішила сама говорити з окупантами. Вони дозволили проїхати, але лише у супроводі. Дорогою, поки одні загарбники іншим давали знак, що їдуть свої, інші вилазили зі своїх позицій, як таргани.
У першому місці, де були загиблі українські воїни, жінку вразило ставлення до мертвих. Вона говорить, що ніколи не забуде, як хлопець лежав на землі, ногами на дорозі та із задертою футболкою.
Їй так хотілось поправити йому одяг, щоб не було холодно. Натомість окупант просто переступив тіло і пішов собі далі.
У другому місці серед дерев батько хлопця відправився шукати свою дитину знову у супроводі. Щоб упізнати Максима, йому довелось перевірити місце, де у парубка було тату.
Так слова “Ніколи не здавайся” дали знак, що їх син дотримався улюбленого гасла, але загинув. Чоловік присів біля тіла від горя, а потім зібрався із силами та замотав свою дитину у простирадло, після чого поніс у машину.
Людмила одразу все зрозуміла, але могла лише кричати та плакати. Однак коли вони рушили назад, заспокоїлась трохи — її син був поряд та їхав додому.
Нагадаємо, раніше український військовий Валерій Маркус розповів про втрату побратимів на війні.
Вікна-Новини також мають свій Telegram-канал. Підписуйся, щоб не пропустити найцікавіше!