Він проїхав 300 кілометрів на велосипеді, аби врятувати собі життя. 37-річний житель Костянтинівки, що на Донеччині, дві доби крутив педалі, аби дістатися Дніпра. Андрій ночував біля кафе та на зупинці громадського транспорту.
Каже: вирішив їхати самостійно на двоколісному, бо не хотів займати чиєсь місце в евакуаційному автобусі. Про велосипедиста-відчайдуху та його історію порятунку читай далі.
Андрій Чумічов родом із Костянтинівки, яка зараз перебуває під постійнимм обстрілами. Він показує свого двоколісного, яким першого червня дістався Дніпра з Костянтинівки.
Купив велосипед у січні, бо хотів їздити ним на роботу. А вийшло, що він мене врятував.
Чоловік розповідає: працював на деревообробному підприємстві. З війною роботи не стало, бо місто тероризують російські військові.
— Перший раз ракета влучила у поліцейський відділок — від нас кілометри три було. Ми о 4 ранку прокинулись від того, що будинок хитався. Потім літаки над головами гули, всі були в паніці.
Після обстрілів почалися перебої з електропостачанням. Газу в місті немає і досі. Матір Андрія виїжджати з Костянтинівки не схотіла. А от сам чоловік, який лишився без заробітку, 30 травня рушив до Дніпра.
Коли я їхав по Донецькій області — вибухи чулися. Їхав так, наосліп, навіть не уявляв, що попереду буде.
На шляху до Дніпра, каже Андрій, не було жодного дороговказу. Їх познімали з початком повномасштабної російської агресії. Куди їхати, аби не заблукати — питав на блокпостах.
— На блокпосту військові допомагали. Люди теж, хто на зупинці стояв, підказували.
Я казав, що їду до Дніпра на велосипеді. Вони бажали мені щасливої дороги.
Андрій ночував на зупинці громадського транспорту та біля кафе. Каже: у дорозі новенький велосипед його трохи підвів — розвалились педалі, ще й колесо пробив.
— Колесо я пробив десь на Дніпропетровщині. Я його розбортував. Шість дір було в камері: скло було на узбіччях. А в Миколаєвці мені двоє людей допомогли. Один дав камеру на переднє колесо, а інший — помпу.
За дві доби велосипедист таки дістався пункту призначення. Втомлений, проте впевнений, що тепер йому нічого не загрожує. Ділиться: вдячний тим небайдужим людям, які йому допомагали під час дороги та вже у Дніпрі.
Ось так я заїхав до Дніпра. Запитав перехожого, де знаходиться шелтер. Він мені показав.
Змученого велосипедиста, який подолав понад 300 кілометрів, прихистили в одному з пунктів для переселенців. Нині Андрій оформлює всі документи та шукає роботу.
Каже: спершу думав продати велосипед, аби були гроші. Але потім стало шкода.
Поки вирішив залишити велосипед — він мій рятівник!
На щастя, зараз чоловік перебуває у відносній безпеці. Але не всім так щастить, як йому. Інша наша героїня втратила обох синів під час окупації селища Ягідного. Читай, що довелося пережити людям в окупації на Чернігівщині.