Тисячі українців з початком повномасштабної війни назавжди чи тимчасово змінили свої професії. Дехто знайшов нові покликання, а хтось робить потрібну людям роботу.
Однією з найважливіших сфер роботи в країні зараз є протезування. До цієї справи долучаються ті, хто ніколи таким не займався — скульптори, реставратори…
Українська правда розповіла більше про митців, які стали протезистами.
Раніше реставрували витвори мистецтва, а тепер створюють протези
Троє з працівників цієї майстерні протезів — митці. З початку 2023 року реставратор з каменю Остап Попович, а також скульптори Любомир Сакалош та Костянтин Никипанчук опанували для себе нову професію і стали протезистами.
Остап раніше був реставратором витворів мистецтва з каменю, каже, під час вступу шукав професію, де немає математики. Він щиро полюбив свою роботу, і намагався її популяризувати.
Я присвятив їй вісім років і вже досяг певного визнання в цій сфері — керував реставраційними процесами, набирав команди, комунікував із замовниками. Наприклад, займався реставрацією Гарнізонного храму у Львові.
Через початок повномасштабної війни й сезонність роботи кошти швидко закінчилися, тож він вирішив, що його навички реставрації можуть бути корисними у виготовленні протезів. Після співбесіди він пройшов навчання.
Фото: УП
Раніше я працював з людьми з каменю та відновлював скульптури, а тепер — “відбудовую” людям кінцівки.
Любомир Сакалош — раніше був скульптором, а також займався живописом. Спробувати себе у протезуванні йому запропонував викладач-скульптор. Любомир хотів допомогти військовим, тож погодився, але не планував змінювати професію.
Найбільша радість для мене — бачити, як людина усміхається, коли йде на протезі. Це означає, що я зробив все настільки правильно, що їй комфортно.
Любомир додає, протезисти працюють з тим самим гіпсом, що і скульптори. Сам процес створення також схожий.
Скульптор Костянтин розповідає, тривалий час свого життя займався класичною скульптурою з глини. Потім приділив увагу 3D-моделінгу. Про навчання на протезиста він дізнався від Любомира. Навчання спершу подобалося, та потім інтерес згасав.
На зміну радості прийшли сумніви — чи я впораюсь з цією відповідальністю. Але врешті-решт вирішив спробувати, і от вже понад рік не шкодую про це.
Каже, професію скульптора не покинув, а адаптував до воєнного часу.
— Гіпс той самий, але ж це геть інший рівень взаємодії з тим, що робиш! Бо це не мертва матерія, а жива особистість. Треба думати не лише про технічну сторону виконання, а й про саму людину, про її відчуття як фізіологічні, так і психологічні, — ділиться скульптор-протезист.
Костянтин додає, все ж сумує за своєю роботою, і сподівається колись повернутися до цього брудного, але приємного процесу.
Раніше ми розповідали, як Неллі на псевдо Monkey полишила театр і стала мінометницею.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!