Найбільший страх — залишити сина сиротою. Історія судді з Дружківки про роботу під загрозою авіаударів

Суддя Ольга Конопленко розуміла всі ризики війни, тому ще у перші дні повномасштабного вторгення РФ на територію України на останніх місяцях вагітності переїхала до Дніпра до сестри разом зі своєю мамою.

Лишалось десять днів до 24 лютого, тоді жінка тільки встигла закінчити ремонт, встановити нові меблі та погасити кредит за свою квартиру в Бахмуті. Вона ще не знала, що її житло та усі старання вигорять вщент, а стрес через бойові дії призведе до пологів, які почались раніше терміну.

Не здогадувалась Ольга і про те, що зустріч з сином Георгієм після кесаревого розтину, принесе їй е лише щастя материнства, але й найбільший страх у житті — лишити свою дитину сиротою. У цьому вона зізналась Українській правді. Життя.

Історія судді Ольги Конопленко

Не меншим випробуванням було й вмовити бабусю з дідусем, аби вони виїхали до Дніпра й жили у відносній безпеці з рідними. І хоч як старенькі не сподівались на диво, все ж таки погодились перебратись до родини у серпні 2022 року.

Так Ольга фактично врятувала їхні життя, адже за кілька днів після переїзду, у будинок бабусі та дідуся влучив снаряд. Після чого стіна біля ліжка — просто обвалилась.

Повертатись на роботу до Бахмуту Ользі після декрету вже не довелось, оскільки після влучання снаряда в кабінет колеги жінки, Верховний суд ухвалив рішення перевести всі справи до Дружківського міського суду Донецької області.

Тому восени 2023 року, коли Георгію виповнився рік, Ольга повернулась вершити правосуддя в прифронтову Дружківку. Відтоді жінка й живе на два міста, в обох доводиться винаймати житло. У Дніпрі — для родини, а в Дружківці орендувати допомагає працедавець.

Фото: Українська правда. Життя

Хоч і знайти житло в прифронтовому місті виявилось непростою задачею. Каже, власники квартир хочуть нажитися на попиті серед військових, а тому цінник ставлять захмарний і відмовляються від офіційного договору, щоб не платити податки.

Та це не єдине, що дивує суддю. Говорить, ситуації, коли відповідач чи позивач фізично перебуває на Закарпатті, але просить зробити перерву через оголошення повітряної тривоги, викликають в неї усмішку. Адже суд в Дружківці працює під постійною загрозою авіаударів. І не завжди судді встигають спуститись в укриття, оскільки вибухи можуть пролунати ще до сигналу тривоги.

Ми ж не рахуємо тривоги, на це немає часу. Справ дуже багато.

Загалом на 12 суддів приходяться близько 4000 зареєстрованих справ. Ольга стикається як з адміністративними, так і з кримінальними.

І хоч їй доводиться працювати й зі справами про воєнні злочини, щодо військовополонених і щодо колаборантів, найскладнішими для жінки все ж таки виявляються адміністративні. Бо там, існує страх помилитись. Наприклад, ухвалити неправильне рішення щодо позбавлення батьківських прав.

Головне не засудити невинного, адже це — як лікарська помилка.

Читати на тему

Якщо не ми, то хто? Як суддя Верховного суду вирішив долучитись до лав ЗСУ разом із синами

У вас бронь, ми вас не беремо, — перші слова, які почув суддя Верховного суду України у військкоматі у лютому 2022 року.

Ольга намагається ставитись до кожної людини насамперед з повагою й опиратись виключно на докази. Ще на початку її кар’єри колега поділився з нею, що найважливіше в роботі — лишатись людиною. Проте жаліти жінка, каже, не може підсудних, оскільки й вибір кожен з них робив самостійно.

Єдине, кого шкода це — родичів засуджених, їм з цим жити.

Після тяжких робочих днів під постійними обстрілами суддя не має багато шансів виспатись. Місто практично живе без сну. Проте найбільше крає серце жінки все ж таки сльози сина, який дуже засмучується, коли бачить, як маму знову збирається на роботу.

Ольга на випадок біди поділилась з рідними, з ким хотіла б лишити сина. Проте все ж таки суддя сподівається, що разом зі своїм малюком ще зустріне перемогу України. А також, що покаже дитині, яка його Батьківщина без звуків сирен з мирним небом без ракет.

Щоразу, коли доводиться почути про те, що ще хто лишається у понівечених прифронтових містах, лише й встигаєш задуматись, як це взагалі можливо. Читай, з чого складаються пазли життя прифронтових територій та їхніх жителів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.