Війна в Україні назавжди закарбується у нашому генетичному коді. Інколи стає зрозуміло, чому батьки намагаються якомога менше розповідати своїм дітям про події, які нині відбуваються на нашій землі.
Військовий на псевдо Ігрок також намагається вберегти своїх дітей від війни. 24 лютого їх та дружину він евакуював, але сам повернувся до Києва та став на захист міста в лавах ТрО. Після виконання своїх завдань поїхав на Схід України.
Чоловік пригадує, що після пропозиції поїхати на небезпечний напрямок він не відмовився, як і ніхто з його побратимів.
На Луганщині він наступного ж дня отримав бойове хрещення. Разом із побратимами Ігрок мав зайти у тил росіян.
— Але все пішло не так, як гадалось. Я думаю, вони побачили нас через якийсь спостережний пункт і відправили за нами групу зачистки. Стався близький контактний бій, який тривав лише хвилин п’ять, — пригадує Ігрок. — Я витратив десь три магазини зі свого ручного кулемета. Ліс там дуже щільний, і я росіян майже не бачив. Просто розумів, з якої сторони вони стріляють, та відповідав вогнем.
Після припинення вогню я озирнувся на хлопців. Усі вони лежали на землі, і жоден з них не ворушився, жоден не подавав ознак, що живий, — згадує військовий.
А потім каже: його ледь не застрелив росіянин. Якби Ігрок був повільніший за ворога, то чергу б випустили у нього.
Армія.Inform
Коли стало геть темно, чоловік рушив до українських позицій. У лісі його перепинив чоловік, який російською запитав, хто він та куди йде.
Кажу: “Не поспішай, я заблукав”, а сам ніж уже наготував. А потім зрозумів, що це чоловік з моєї роти, який був поранений і чекав смерті.
— Мій побратим був поранений і постійно хотів пити, а води не було. І була в нас така ситуація: ми йдемо, і біля дороги просто стоїть пляшка води. Дволітрова пляшка, трохи надпита. Понюхав, нічого незвичного. Я кажу: “Ну, брате, пощастило тобі”.
Коли дісталися до лінії оборони, пройшли детальну перевірку українськими військовими. Побратиму дедалі гіршало, тож Ігрок та ще кілька місцевих повезли його до медпункту. Дорогою автівка потрапила у вирву від снаряда, тож дісталися вони до лікарні на трьох колесах.
За 14 днів після цього до українців вийшло два живих побратими з того пекельного завдання.
Сам Ігрок каже, що вижити тоді йому допомогла мінімальна орієнтація в просторі та холодний розум.
— Бо якщо росіяни окупують Україну, у двох моїх дітей не буде майбутнього. Не говорячи вже про те, що його не буде ані в мене, ані у дружини, ані в наших батьків, — пояснює він свою мотивацію піти на фронт.
Після перемоги Ігрок планує брати участь у відбудові країни. У поїздці на Донбас, каже чоловік, побачив, що є міста і села, стерті з лиця землі. Окрім відбудови, військовий планує займатися і розмінуванням рідної землі. Для цього нещодавно чоловік пройшов курси інженерно-саперної справи у Польщі.
А поки ЗСУ щоденно винищують ворога та випалюють його з нашої землі. Як аеророзвідники вишукують ворожі цілі та нищать їх — читай у нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!