Їх розлучила війна, й вони думали, що більше не побачать одне одного. Історія 70-річної українки Олени

Війна прийшла в наш дім та розлучила багатьох українців з найближчими людьми. 

Біля будинку пані Олени у Волновасі розірвався снаряд. Їй 70 років, поранена, без документів і телефона вона опинилася аж у Львові.

Її діти в цей час тікали з Маріуполя, і хоча не мали зв’язку з мамою, вірили — вона жива. Тепер вони за сотні кілометрів від дому, через місяць розлуки нарешті обіймаються в коридорі лікарні. 

Я кожен день молилася за неї, — каже невістка.

Навіть і не сподівалася, що може таке трапитися, що я знайду своїх рідних, — каже пані Олена.

Вона пригадує той момент. Спочатку було тихо, каже пані Олена, а потім посипалося скло.

Я не встигла сховатись за стіну. Втратила свідомість.

Лікар-травматолог Юрій Вовчко каже, що осколок якогось снаряда потрапив пані Олені в плече і, пошкодивши кістку, вийшов наскрізь в ділянці лопатки.

Читати на тему

Передсмертне посилання і тортури концтаборів. Історії жителів Димера, які пережили окупацію

Як колись у концтаборах нацисти під час Другої світової, у двадцять першому столітті ті, хто називають себе визволителями, не давали людям вночі навіть заплющити очі.

Поранену жінку знайшли військові й відправили в лікарню, спершу до Попасної, а згодом — до Дніпра, лише потім — у Львів.

У цей самий час російські окупанти бомбили Волноваху та Маріуполь, пані Олена не мала зв’язку з рідними, тож не знала, чи живі вони.

Проте її діти та онуки знайшли прихисток у Львові й не полишали надію знайти бабусю.

Пошуки тривали три тижні й згодом, коли допис про зниклу жінку у Facebook розмістили волонтери, телефон пані Олени, який їй подарували небайдужі, задзвонив.

Рука пані Олени загоїлася, тож рідні забирають її додому та житимуть усі разом.

Багато людей змушені покинути свої домівки. Матері намагаються врятувати дітей та їдуть у безпечне місце. Раніше ми розповідали історію Олени Юрчук, яка з тримісячною дитиною на руках тікала з Бучі, а потім з Бородянки.