Перша битва у війні за нашу свободу! Учасники Революції Гідності про найкривавіші дні Майдану

18–20 лютого 2014 року стали найкривавішими днями Революції Гідності. Тоді силовики намагалися штурмувати Майдан, били людей кийками, підпалили будинок профспілок і зрештою цинічно розстрілювали. 

Під час Революції Гідності силовики вбили 107 протестувальників, а 20 лютого було знищено найбільше людей. Учасники тих подій вважають, що саме тоді та почалася війна, яка триває й досі. 

20 лютого ми вшануємо пам’ять героїв Небесної Сотні. Учасники тих подій поділилися спогадами про найстрашніші дні революції.

Не думав, що стрілятимуть в обличчя у моїй країні

Павло Сидоренко розповідає про настрій, з яким він ішов на Майдан.

— Ніхто з нас не йшов на революцію. Усі йшли на Євромайдан за європейський розвиток і європейське майбутнє нашої країни, коли уряд Януковича піддався під ці “ніжні обійми Росії”, — каже Павло.

Він каже: 

— Коли після побиття студентів на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей, було зрозуміло, що ні влада, ні ми як народ України не відступимось. Будемо боротися за свої цінності.

Але я ніколи не думав, що у моїй вільній країні, як я тоді вважав, мені стрілятимуть в обличчя, — наголошує Павло.

Це було на Вогнехреще — один із перших кривавих днів Майдану. Тоді Павлові в обличчя поцілили чотири гумових кулі.

— У мене замість ока було просто криваве місиво. Двічі мені око збирали повністю, один раз в Україні, інший — у Німеччині. Мені зберегли око як орган, але зору на лівому оці немає, — розповідає чоловік.

Уже за місяць на Майдані не гумовими, а свинцевими кулями масово розстрілювали людей. Мирна хода, яку майданівці запланували на 18 лютого, режим Януковича перетворив на справжнє побоїще. 

Читати на тему

День Гідності та Свободи: розповідаємо про два значущі слова для українців

Розповідаємо, як виникло свято, а також про флешмоб Жовта стрічка.

Постріли були прицільними та масовими

Лікар та учасник Революції Гідності Андрій Гук згадує:

— Я зрозумів, що це постріли. Мій колега підтвердив. Почалися перші крики про допомогу: “Медиків! Медиків!” Почали нести перших поранених і вбитих.

Чоловік тоді був у медичній службі Майдану. Каже, у найгарячіші дні було близько 30 медичних пунктів на Майдані. Але ніхто не думав, що посеред європейської столиці будуть розстрілювати людей. Стріляли прицільно та масово.

— Переважно це були прицільні постріли снайперів: серце, голова. На певному етапі ми побачили, що дуже багато поранень у ліву половину черепа.

Старалися потрапити в ліве око. Це пов’язано зі специфікою роботи снайпера. Значить, професіонали працювали, — міркує Андрій Гук. 

Стріляли навіть по медиках, врятувати вдавалося не багатьох. Павло став координатором постраждалих та поранених на Майдані.

Багато учасників одразу після Майдану пішли на Донбас. А 24 лютого продовжили цю битву, як і Павло.

— Та активна позиція людей, які вийшли у 2013–2014 роках на Революцію Гідності, збереглася дотепер.

Тоді, 18–20 лютого, ми виграли першу битву у війні, яка лише почалася за нашу свободу, незалежність і демократію, — каже Павло Сидоренко.

Читай інтерв’ю українського захисника з козацького роду про Майдан та події після нього.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.