Сотні українських військових віддають життя за нашу країну. Ми маємо шанувати пам’ять кожного героя. Для цього проводять спеціальні обряди поховання, адже це демонструє вдячність та повагу до військових, а також до родин загиблих.
Кандидатка історичних наук, етнологиня Анастасія Кривенко, священник з Рівненщини, який здійснює поховання військових, та історик, сержант полку Азов Владислав Дутчак розповіли Громадському, які зараз є традиції поховання військових.
Анастасія Кривенко пояснює, що в основі похоронно-поминальних обрядів українців лежить уявлення про душу, її безсмертне існування та про здатність мертвих впливати на живих. Ми шануємо покійників, турбуємося про їхнє тіло та душу. Серед народних звичаїв є кілька етапів похоронно-поминальної обрядовості:
До передпоховальних належать приготування одягу, виготовлення труни, виголошення заповіту перед родиною тощо. Також обов’язковим елементом була сповідь перед смертю.
Етнологиня пояснює, що здавна вважалося, що в людини є три важливі завдання — народитися, одружитися і померти. Тому ми маємо традиції поховання неодружених у весільному одязі, наприклад. Коли труну виносили з дому, її опускали тричі до порогу — це символізувало прощання з родиною. Також були церемонії, які проводили на подвір’ї та безпосередньо у церкві.
Етапи похоронних обрядів можуть дещо порушуватися, коли йдеться про поховання воїнів. Здавна вважали, що їхні душі потребують особливо сильних молитов та вшанування. Тому важливо було, щоб воїнів ховали у труні, збиралися родичі, звучав церковний подзвін тощо.
Крім цього, українці вірили, що на полі бою проростають маки. За повір’ями, ці квіти з’являлися на місцях пролитої крові. Там, де були бойові дії або де знаходили останки загиблих воїнів, ставили хрести й відправляли молебні.
Анастасія Кривенко наголошує, що обряди поховання воїнів і зараз, і раніше є наповнені символічними діями, які покликані компенсувати порушення усталених традицій, пов’язаних зі смертю людини.
У 2021 році в Україні затвердили новий військовий церемоніал поховання. Він спирається і на давні традиції, і на вимоги теперішнього часу.
З давніх елементів залишилися церковний подзвін, урочиста процесія до місця поховання, поминки, а з нових — на могилах часто залишають військові шеврони.
Неодноразово можна було бачити, що під час поховання військових люди стають на коліна. Ця традиція ще з часів козацтва. Козаки ставали на ліве коліно та підіймали шаблі на знак шани до людей, які віддали своє життя за волю України.
Крім цього, зараз на похованнях українських військових завжди є український прапор, який потім передають рідним загиблих. Також ми бачимо портрет загиблого.
Ще у деяких регіонах на хрест на могилі зав’язують рушник. Раніше так позначали місця поховання, коли замість хрестів на могилах садили дерева.
У труну військового кладуть особисті речі: шеврони, нагороди. Одним з атрибутів для неодруженої молоді може бути перстень.
— Похорони військових мають значення не лише для їхніх родин, а й для цілого суспільства. Адже так, зокрема, формується нова історична пам’ять. За останні роки зроблено багато, щоб зберегти пам’ять про загиблих, — говорить Анастасія Кривенко.
Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Katya Moskalyuk (@kathryn_moskalyuk)
Публикация от Katya Moskalyuk (@kathryn_moskalyuk)
До того ж зараз загиблих воїнів ховають на окремому просторі. Це важливо не лише для збереження пам’яті, а й для рідних загиблих. Часто поруч можуть бути поховані побратими чи родичі. Тому близькі загиблих можуть спілкуватися, коли доглядають за могилами чи приходять навідувати їх.
Священник Тарас Варварук також вважає, що похорони полеглих військових об’єднують громаду.
Владислав Дутчак розповідає, що Азов має свої окремі ритуали прощання із загиблими воїнами. Щоб вшанувати пам’ять полеглих воїнів, існує традиція проводити містерію, вона з’явилася ще у 2015 році.
Після звернення командира полк хором читає Молитву Українського Націоналіста. Далі хорунжий поіменно називає загиблих воїнів. Бійці тримають щити, де вказані псевдо загиблих.
Коли зачитують ім’я, кожен підіймає відповідний щит та запалює смолоскип. Хорунжий згадує, за яких обставин загиблий віддав своє життя, а боєць зі щитом проголошує: “Пам’ятаємо!” Стрій відповідає: “Помстимося!”
Через повномасштабне вторгнення та відсутність сталого місця перебування полку традиційний ритуал вшанування спростили. Але азовці обов’язково прощаються із загиблим побратимом.
Часто на похоронах військових працюють фотографи, їхні світлини передають емоції рідних. Раніше ми розповідали історії фотографів, які працюють на похоронах військових.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.