“Чому раніше мовчала?” Навіщо розповідати про аб’юз публічно

Публічні розповіді про аб’юз часто стають полем битви: замість підтримки постраждалі нерідко отримують критику. Однак, мовчання тримає проблему в тіні, тоді як сміливість говорити може врятувати чиєсь життя.

Нещодавня історія звинувачень на адресу актора Костянтина Темляка — яскравий тому приклад. Його колишня дівчина Анастасія Соловйова після чотирьох років мовчання наважилася розповісти про психологічне та фізичне насильство. Цей випадок знову порушив важливі питання: чому жертви так довго мовчать і чому говорити вголос – це надважливо?

На ці питання відповіла психологиня та методистка Центру ментального відновлення Незламна від Фонду Маша Олена Запольська.

Звинувачення проти актора Костянтина Темляка

Нещодавно колишня дівчина актора Костянтина Темляка, Анастасія Соловйова, публічно звинуватила його в психологічному та фізичному насильстві. Після чотирьох років мовчання вона розповіла, що боялася осуду та вважала свої докази недостатніми проти медійної особи.

За її словами, актор був тираном, маніпулятором і нарцисом, що зловживав алкоголем і наркотиками. Анастасія стверджує, що він неодноразово підіймав на неї руку, бив ногами по голові, постійно контролював її спілкування та зовнішній вигляд, а також застосовував газлайтинг, змушуючи сумніватися у власній адекватності. Щоразу, коли вона намагалася піти, він шантажував її самогубством.

Сам Костянтин Темляк визнав ці звинувачення, заявивши, що Анастасія розповіла правду, і він готовий нести за скоєне відповідальність. Актор попросив вибачення перед колишньою дівчиною та іншими людьми, яким він заподіяв біль, і зазначив, що пропрацював свої проблеми.

Чому не можна просто піти від аб’юзера

Людська психіка має здатність адаптуватися навіть до нездорових умов, таких як насильство. Вихід із таких стосунків — це складний і тривалий процес, на який жінки можуть наважуватися роками. Момент, що стає останньою краплею, у всіх різний. Іноді це усвідомлення приходить завдяки погляду збоку, адже психологічне чи фінансове насильство важко розпізнати.

Інколи це фізичне насилля або загроза для дитини. Часто причиною стає просто виснаження, що змушує близьких родичів та друзів звернути увагу на ситуацію. Також важливу роль відіграє можливість самостійно заробляти та утримувати себе й дітей.

Чому про насильство розповідають не одразу після розриву

Після виходу з аб’юзивних стосунків психіка потребує часу для відновлення. Часто поштовхом для публічної розповіді стає чужий досвід, який допомагає постраждалим ідентифікувати власні стосунки як нездорові. Саме тому так важливо не замовчувати цю проблему.

Чи не ранить розповідь саму оповідачку

Публічна відвертість іноді може викликати повторну травматизацію, але іноді, навпаки, зцілює. Називаючи речі своїми іменами, людина перестає прикидатися, що нічого не відбувалося.

Читати на тему

Любов чи пастка? 6 неочевидних сигналів того, що стосунки отруюють твоє життя

Які ознаки можуть допомогти вчасно розпізнати токсичні стосунки та розвʼязати проблему, читай у матеріалі.

Однак такий крок вимагає великої внутрішньої сили, оскільки доведеться витримувати критику та засудження, що може повернути до емоційного стану, пережитого в аб’юзі.

Як публічний розголос допомагає іншим

Публічні історії допомагають боротися з газлайтингом — психологічною маніпуляцією, що змушує людину сумніватися у власній адекватності. Коли постраждалі бачать схожі історії, вони починають розуміти, що відбувається, та ідентифікують свої стосунки як нездорові.

Це може стати першим кроком до пошуку підтримки, навіть якщо вони не готові говорити про це публічно.

Як пережити публічний розголос історії аб’юзу

Публічна розповідь про пережите насильство може бути цілющою, але водночас вимагає значних внутрішніх ресурсів. Психологиня Олена Запольська дає поради, як підготуватися до цього кроку, щоб він не завдав ще більшої шкоди.

Насамперед починати говорити про свій досвід варто лише тоді, коли відчуваєте, що маєте на це сили, а не тоді, коли виснажені. Важливо заздалегідь знайти підтримку, щоб не залишитися наодинці з критикою, а також мати психотерапевта, який допоможе пройти цей період.

Потрібно пам’ятати про свою мету — навіщо ви це робите, щоб повертатися до неї в скрутні моменти.

Необхідно давати собі час на відпочинок, іноді залягати на дно без соцмереж та коментарів. І, нарешті, важливо дозволяти собі відчувати всі емоції, яких буде багато.

Раніше ми розповідали, як помічати приховані форми емоційного насильства.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!