Рівно рік, як у великих українських містах пролунали перші вибухи та сирени. Рівно рік, як люди з маленькими рюкзаками почали виїжджати з домівок у пошуках безпеки.
За ці 365 днів понад 13 млн людей опинилися далеко від своїх домівок. З них майже 8 млн виїхали до країн Європи, а понад 5 млн переміститися в інші регіони України.
Щоб мати краще уявлення про досвід переміщених українців за рік війни, а також про їхні наміри та фактори, які впливають на вибір повертатися чи ні, Управління ООН у справах біженців провело третє опитування.
Завдяки оприлюдненим звітам ООН під назвою Життя в очікуванні стало відомо, що переважна кількість тих, хто виїхав, хоче повернутися додому.
Однак перспективи повернення в найближчому майбутньому затьмарені бойовими діями, відсутністю безпеки та руйнуванням рідних регіонів.
Наразі кількість біженців та переселенців, які хочуть повернутися додому, сягає 77% і 79% відповідно.
Проте лише 12% з усіх планують зробити це протягом найближчих трьох місяців.
Біженці, які висловили готовність повернутися протягом наступних трьох місяців, — переважно люди старшого віку, хто розлучився з сім’єю або зіштовхується з проблемами інтеграції.
Результати також показують, що людям з особливими потребами або підвищеною вразливістю дещо важче дається інтеграція, що впливає на намір повернутися.
Натомість 18% опитаних усе ще не визначилися, повертатися чи ні. Адже незрозуміло, скільки триватиме війна.
Питання безпеки для багатьох біженців та переселенців визначне, однак не єдине.
В ООН назвали основі перешкоди, які стоять на шляху повернення біженців додому. Серед них:
Життя усієї нації змінилося в один день. Рівно рік тому, 24 лютого, українців розбудили ворожі снаряди. Тоді ніхто не знав, крізь що доведеться пройти, та кожен розумів — попереду важка боротьба за життя.
Зараз одна лише календарна дата може знову повернути думки й переживання того жахливого першого дня війни. Ми розповіли, що таке синдром річниці та як собі допомогти.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.