Пройти повз неможливо! Історія українського волонтерства, яке веде Україну до перемоги

Це була третя, п’ята чи сьома ранку? Неважливо. Українські волонтери забули про звичний плин часу, коли на спільному годиннику країни закарбувалась дата 24 лютого 2022 року.

Російська навала позбавила українців усього, що вони наживали роками. За лічені секунди будинки перетворювалися на руїни, а за місяці окупації міста ставали привидами. Хоча міста-привиди не мають мешканців, проте мають цілі будівлі. Тут навпаки — росіяни рівняють міста з землею, але там ще залишається життя, за яке б’ються наші військові.

Коли втрачаєш усе, тебе накриває невимовний розпач. Куди ти тепер підеш, що робитимеш? Але є люди, які готові вивести тебе із закутків цього стану й допомогти усіма своїми силами. Це наші волонтери. Вони роблять неможливе, як герої, доставляють допомогу під обстрілами, їдуть на деокуповані території та допомагають почати нове життя переселенцям.

Охочих допомогти побільшало

Волонтер Червоного Хреста Петро Заяць уже й не пригадає, яким був перший день повномасштабної війни, але добре пам’ятає, як побільшало людей, які прагнуть допомогти своїй країні у боротьбі за незалежність.

— Усе сталося на початку повномасштабного вторгнення, коли великий наплив роботи акцентувався і спрямовувався на те, аби якомога більше допомогти людям.

Чоловік в організації ще з 2020 року. Говорить: ще тоді відчув у собі сили допомогти тим, хто найбільше цього потребує.

Вирішив стати волонтером, коли побачив усю картину наяву. Пройти повз цієї ситуації було б неправильно.

Відтоді змінилось небагато — лише розмір наборів для допомоги людям та кількість волонтерів, які прагнуть допомогти.

Тепер на зміну маскам та антисептичним засобам дедалі частіше необхідно складати у пакунок звичайні продукти, які можна буде зберігати тривалий час навіть без холодильника. Крім того, набір продуктів чимало набрав у вазі. Раніше на сім’ю було розраховано 10 кг.

Тепер пакунок на одну людину має вагу близько 18 кг і розрахований на один місяць. Формують кожен відповідно до міжнародних стандартів.

— Це продукти тривалого зберігання, які можна тримати без холодильника: крупи, гречка, рис, локшина, консерви, олія, борошно, — розповідає керівниця відділу комунікацій Червоного Хреста України Леся Олійник. — Кошти на їх закупівлю надала компанія Кока-Кола.

— Компанія Кока-Кола разом з Coca-Cola HBC, іншими світовими ботлерами компанії, Фундацією Кока-Кола після лютого 2022 року виділили понад €18 млн на гуманітарну допомогу Україні. Ця допомога спрямована на відновлення інфраструктури, забезпечення продуктовими наборами найбільш нужденних категорій населення і підтримку працівників компанії в Україні, — розповіла керівниця відділу зі зв’язків з громадськістю компанії Кока-Кола Україна Ольга Чумак.

Ще €4,7 млн компанія інвестувала в закупівлю 70 тис. продуктових наборів і напоїв. Завдяки партнерству з Національним комітетом Товариства Червоного Хреста України їх отримали українці, які найбільше цього потребують.

Читати на тему

Кока-Кола допоможе продуктами 70 тисячам сімей в Україні у партнерстві з Червоним Хрестом

Дізнайся, як компанія Кока-Кола допомагає найвразливішим українцям під час війни.

— Ці набори  розповсюджуються, зокрема, серед внутрішньо переміщених осіб, які, на жаль, дуже постраждали. Вони переїхали інколи просто з одним ранцем і з документами і не мають нічого, — додає Леся Олійник.

Хочу допомагати, бо знаю, як це — втратити дім

Працівники компанії теж не стоять осторонь, а допомагають переселенцям, адже на власному досвіді знають, як це — втратити дім.

Співробітниця компанії Кока-Кола Катерина Молчанова родом з Рубіжного, що на Луганщині. Вона вже шість років працює в компанії. Коли Росія почала повномасштабний наступ на Україну, Рубіжне опинилося під обстрілами. Зараз місто окуповане. Катерина зізнається: як і всі, думала, що обстріли припиняться і взагалі невдовзі все мине.

Але вони ставали дедалі частішими, гучнішими. Це неабияк лякало дорослих, а що вже казати про маленького сина. Насамперед заради його безпеки довелося покинути дім. У березні родина наважилася виїжджати. Робили це під обстрілами, які не припинялися.

— Там залишилося усе: житло, машина компанії, усі речі. Коли покидали місто, мали лише документи та одну сумку з дитячими речами, — згадує жінка.

Компанія допомогла Катерині та іншим працівникам компанії перебратися у Бровари. Зараз усі вони працюють та допомагають іншим.

Долучилася до допомоги, бо знаю особисто, як вона зараз потрібна. Я була в такій самій ситуації. Думаю, кожному потрібна ця підтримка, має бути хтось поруч, щоб допомогти.

Але це не перший її досвід у подібній діяльності. Катерина розповідає, що до повномасштабного вторгнення компанія проводила Зелені дні. Працівники та їхні родини виїздили у ліс чи в інші місця та прибирали території, піклуючись про довкілля. Також працівники здавали кров, а зараз кількість донорів зросла ще більше.

Хто потребує допомоги

Павло ділиться, що волонтери завжди намагаються допомогти усім, хто звертається з проханнями. Особливо тим, хто втратив абсолютно все. Звісно, в межах розумного. Однак за весь цей час і люди змінились.

Катерина розповідає, що дуже потрібна допомога літнім людям. Не всі з них мають близьких, які можуть про них попіклуватися. А ще маленькі діти потребують підтримки. Вона знає, як це, коли дитина переживає великий стрес. Сама тікала з сином від російських снарядів.

Волонтерство змушує переосмислити життя

Українці роблять усе, щоб допомогти одне одному. Павло Заяць помітив, як знайомі перетворились на близьких друзів. А деякі люди, виявилось, готові віддати усе, що мають, аби допомогти іншим.

— Дізнався, що є люди, які можуть жертвувати абсолютно всім. Тільки б зробити якесь благе діло.

Сам Павло теж готовий віддати найцінніше, і зараз це насправді — його час. Чоловік намагається його раціонально використовувати, щоб вистачило на всіх і на все необхідне. І впевнений, що така самопожертва обов’язково повернеться сторицею. Адже просто “дякую” — це вже чималий скарб для волонтера.

— Волонтерство допомагає зробити переоцінку важливого. Ти жив одним життям, зараз усе зовсім інше. Думаєш про інші речі. Раніше хотів щось матеріальне, а зараз думаєш: добре, що всі живі та здорові. Більше хвилюєшся за людей, намагаєшся їм допомогти, — ділиться Катерина Молчанова.

Катерина не може наразі сказати, що хотіла б робити після перемоги. Її думки зайняті іншим — тим, що важливо зараз. Саме тепер люди потребують підтримки, багато з них втратили домівки, рідних та все попереднє життя. 

Наостанок Павло Заяць стверджує: допомагатиме стільки, скільки буде потреба. Адже навіть після нашої перемоги, до якої ми так наполегливо однією 40-мільйонною родиною йдемо, роботи буде чимало.

Для українців зараз життєво необхідною є гуманітарна допомога, яку передають волонтери, організації, підприємства та компанії. 

Завдяки цій допомозі вдається зменшити наслідки гуманітарної катастрофи у прифронтових територіях, де неможливо придбати продукти, не працює водогін, немає світла, тепла й зв’язку.

Український Червоний Хрест як партнер Кока-Кола доставляє продуктові набори туди, де вони найбільш потрібні людям. 70 тис. українських сімей у 16 регіонах України уже отримали такі набори від компанії Кока-Кола. Найбільше продовольчих наборів було спрямовано у Харківську і Миколаївську області, що постійно страждають від ворожих обстрілів і бомбардувань, а також мешканцям населених пунктів Херсонської та Чернігівської областей, які тривалий час перебували під окупацією.

Вікна-новини СТБ та Факти ICTV у спецпроекті Допомагаємо і перемагаємо розповідають про перебіг гуманітарної місії компанії Кока-Кола в Україні та діляться історіями волонтерів, які допомагають українцям, та людей, які пережили окупацію чи вимушені були переїхати і потребують гуманітарної допомоги.