Зупинилась, аби підвезти військового: як випадкова зустріч стала початком нового життя

Якби хтось кілька років тому сказав Анастасії Подобайло, що її життя буде пов’язане з війною, а кохання вона зустріне на передовій, вона б тільки знизала плечима. 

У 19 років харків’янка навчалася на філологічному факультеті й мріяла стати вчителькою. А Микола Ясіненко працював на Азовсталі в Маріуполі. Проте повномасштабне вторгнення Росії в Україну звело пару разом.

Настя залишила навчання та пішла на фронт доброволицею, щоб рятувати життя. Микола — розвідник, який ще з 2016 року брав участь у бойових діях. Вони були зовсім різними людьми, яких об’єднала одна мета — допомагати тим, хто воює за Україну. Про це розповіло видання Sestry.

Зустріч, яка змінила все

Їхнє знайомство було випадковим і майже непомітним. Настя їхала автівкою неподалік лінії фронту й зупинилася підвезти військового. Це був Микола.

Коротке привіт! — і кожен поїхав далі своєю дорогою. Але через пів року доля звела їх у спільному підрозділі. Спочатку — дружба, підтримка в найскладніші моменти, а вже потім — кохання.

Спочатку просто опікувався нею, захищав за потреби, а потім щось пішло не за моїм планом. Я закохався, — пригадав Микола.

Освідчення під обстрілами

Коли Микола вирішив освідчитися, це стало несподіванкою для Анастасії. Вона навіть розсміялася, думаючи, що це жарт. Але коли отримала каблучку, зрозуміла, що це серйозно.

У мене було враження, що Настя подумала, ніби я гумореску їй розповідаю.

Через місяць вона сама вирішила зробити відповідальний крок — освідчитися чоловікові в тому місці, де вони вперше побачилися. Весілля було без білої сукні, святкувань і гучних тостів. Лише вони, батьки й дві романтичних доби у Дніпрі.

Читати на тему

Ще станцюємо на нашому подвір’ї: як любов і підтримка родини врятувала бійця

Про історію подружжя Марчаків, яке пережило окупацію, поранення та втрату.

Медики під вогнем

Зараз подружжя працює в стабілізаційному пункті 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Щодня вони витягують поранених з-під вогню.

Фото: Sestry

Найгірше — коли не можеш нічого зробити. Коли у пораненого турнікети стоять уже 20 годин, а в тебе немає навіть знеболювального.

Про це розповіла військова медикиня Анастасія.

Пара разом пройшла через справжнє пекло. Анастасія та Микола навіть знаходилися в оточенні та змушені були відступати через мінні поля. Вони вивозили поранених під обстрілами. Але все це тільки зміцнило їхні стосунки.

Знаю, що якщо мене поранять, і допомогу надаватиме він, то все буде дійсно добре, — впевнена Анастасія.

Романтика війни

Попри всі жахи, вони намагаються зберігати часточку романтики в стосунках. Якщо видається вільна хвилинка — їдуть у парк годувати качок. Якщо є можливість — дарують одне одному квіти. Бо навіть на війні потрібно залишатися людьми.

Я іноді можу подарувати квіти. Це треба робити, адже насамперед вона — жінка. І їй має бути приємно.

Плани на життя після перемоги

Після перемоги Анастасія мріє відкрити маленьку кав’ярню, де буде зоотерапія для ветеранів. Микола підтримує її мрію. Але поки війна триває, вони залишаються там, де потрібні найбільше.

Я зараз живу своє краще життя і рада, що у мене є можливість боротися, — сказала Анастасія.

А ще дівчина мріє завести капібару — тварину, яка, на її думку, навчить її мирного життя. Бо після всього пережитого так хочеться простих речей: ранкової кави, обіймів коханого і звичайного людського щастя.

Головне фото: Sestry

Також читай історію кохання Марії та Євгена.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!