Близькі зникли безвісти, лишились тільки спогади: інтерв’ю учасників гурту MOLODI про Маріуполь та творчість в умовах війни

Переживати втрати та повну невідомість довелось чималій кількості українців. Кожен шукав та продовжує намагатись знайти способи, аби впоратись зі своїм особистим болем. Творча молодь досить часто знаходить розраду у своєму улюбленому виді мистецтва. До такого методу ладнання з власними емоціями прийшли й маріупольські музиканти MOLODI.

Учасники гурту Кирило Роговий та Іван Степаніщев дали інтерв’ю команді Вікна-новини, де розповіли про свій творчий шлях та поділилися спогадами про рідний Маріуполь.

Про створення гурту MOLODI

Кирило: Ми заснували гурт у 2020 році. Ми його засновували з Нікітою Леонтьєвим ENLEO. І на той момент почали писати пісні, це було ще в Маріуполі. Навіть давали пару концертів та ще грали як кавер-бенд разом. Але в якийсь момент наші творчі шляхи розійшлися. Ми в дуже класних стосунках, спілкуємося, дружимо, але в нього є свій проект, а в нас є свій.

Свою професійну творчу кар’єру ми почали вже в Києві. Восени 2022 року у нас був перший реліз пісні Сонце. Так ми офіційно вже існуємо 1,5 року.

Ми переїхали до Києва ще у 2020 році, коли вступили в КПІ, вчитися на електриків. Щось у нас не дуже з цим склалося і нас відрахували. І ось, з того моменту ми в Києві почали писали музику, акліматизувались тут.

Спогади про Маріуполь

Іван: У моїй пам’яті завжди таке тепле, дуже зелене місто, завжди такий запах моря, пісок, дуже гарні усі парки, все постійно світиться.

Мені особливо Маріуполь дуже сильно асоціюється з дитинством, тому все у спогадах здається трохи великим. Це й Драмтеатр, і всі парки, сквери. Вони здавались такими величезними.

Кирило: Для мене Маріуполь завжди буде асоціюватися, напевно, з морем. З пляжами та нічними прогулянками по морю. Я дуже любив приходити на пляж і просто сидіти. Особливо в останній рік перед від’їздом.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Kyrylo Rohovyi ???????? (@kkkkkkkkkkkiril)

Я вже дорослий був. Ходив, сидів, дивився на хвилі, дивився на місяць, на зорі, і завжди це дуже надихало. І ось, напевно, все моє життя Маріуполь в мене буде асоціюватись саме з такими моментами.

Маріуполь — це дуже гарне місто. До війни це було дуже гарне місто.

Іван: За останні три роки перед повномасштабною війною його зробили просто нереально гарним. Ми перед повномасштабною війною приїжджали в Маріуполь, там були новорічні свята, і все місто просто сяяло. Там була величезна, гарна ялинка, ярмарки, дуже багато людей.

Коли батько Кирила зник безвісти в Маріуполі

Кирило: На жаль, мій батько зник без звісти весною 2022 року. Тоді, як тільки почалося вторгнення 24 лютого, ще був зв’язок. Ми спілкувалися, я списувався з батьком небагато разів. Він теж не дуже часто виходив на зв’язок. З мамою списувався частіше, бо вона знаходила зв’язок.

І так вийшло, що 2 березня зник зв’язок у місті. І зв’язку не було взагалі ні з ким. Зміг зв’язатись з бабусею вже 14 чи 15 березня. Вона сказала, що в неї була змога виїхати: вони йшли вулицею з батьком за продуктами чи водою, і просто проїжджала машина. Люди сказали: “Ми дуже швидко виїжджаємо, є одне місце”. І тато штовхнув бабусю прям з сумкою в автівку.

Вона сіла в машину і її вивезли. А батько залишився там і про нього більше ніяких згадок не було. Сусіди бабусі, коли вони виїжджали, сфотографували його один раз. Але це теж було близько 10 чи 14 березня. Після цього ніяких згадок про батька не було.

Коли виїжджали мама з братом, їм знайомі позичили машину. Вони проїжджали багато ось цих блокпостів, там їх щось понад 20 було. У сірій зоні в них машина стала, вони 30 кілометрів йшли до якогось села, потім назад за машиною з евакуатором йшли. Потім вже виїхали в Запоріжжя і на заході України ми зустрілися.

Читати на тему

Страшний сон, від якого ми досі не можемо прокинутись…Відеограф Мстислав Чернов про свої 20 днів у Маріуполі

Маріуполь — це був абсолютно найстрашніший та найважчий момент мого життя, — зізнається Мстислав Чернов.

Як війна відобразилась на творчості

Іван: Якщо взяти загалом всі релізи, дуже багато було за настроєм сумних пісень. Тобто відобразилася ситуація на нашій творчості.

І є, наприклад, пісня Дім, і вона  написана чисто про Маріуполь, про наші переживання з приводу цього. І в нас вийшла пісня Живу наполовину.

Кирило: Я присвятив її якраз своєму батьку. І всій цій ситуації, мої переживання. Мені дуже пощастило з таким другом, який мене дуже добре знає, тому ми її писали разом.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Іван та Кирило (@molodi.official)

Дуже символічно, що вона вийшла до других роковим повномасштабного вторгнення. Адже у всіх українців зараз спільний біль. Ми всі переживаємо ці емоції.

Дуже багато людей, майже всі відчули втрату близьких, знайомих, друзів. І дуже сподіваємося, що ця пісня допоможе людям пережити це і зберегти це тепло.

Ми вважаємо, що культура — це, в принципі, завжди дуже важливо, і особливо під час війни, тому що ми зараз позбуваємося від усього російського.

Творчість — надважлива для становлення цієї української ідентичності й сприйняття України не тільки українцями, а ще й людей з усього іншого світу.

Пережити жахи окупації та все ж таки вирватись з неволі вдалось Андрію. Він і досі згадує, як люди обмінювали золото на воду. Читай історію маріупольця, який зміг вибратися з міста й тепер воює за Україну.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.