Торік вона мріяла вийти заміж, але втратила коханого на війні. А місяць тому — батьків і дім. Це історія 24-річної Анастасії Швець, яка вціліла у розтрощеному 14 січня російською ракетою під’їзді дев’ятиповерхівки у Дніпрі.
Фото її порятунку з руїн облетіли мережу. На них тендітна дівчина в одній футболці тулить до себе м’які іграшки та тримає новорічний дощик. Саме ним Анастасія сигналізувала рятувальникам, що жива.
Я тільки вилізла з ліжка — побачила сусідній під’їзд. Зрозуміла, що щось трапилося, почала кричати на допомогу, кричати до батьків, щоб вони відгукнулися.
Вибух застав Анастасію у кімнаті на шостому поверсі, куди вона прийшла за 15 хвилин до фатального моменту, щоб відпочити перед нічною робочою зміною. Дівчина працює пекаркою у торговельній мережі.
Настя згадує, як майже одразу зрозуміла, що стався приліт. Дівчину врятувало те, що двері впали на неї та прикрили. Вона кликала своїх батьків, які у момент прильоту були на кухні — збиралися робити чергову партію окопних свічок, які відправляли на фронт.
Тато якраз порізав картон. Мати збиралася розтопити віск, щоб все це зробити. Але… доля вирішила інакше.
Тим часом перед будинком вирувала пожежа. Довкола бігали люди. Настя згадує — аби позначити себе, взяла до рук новорічний дощик, який знайшла серед уламків. Її помітили рятувальники, та дісталися лише згодом, бо на руїнах утворився стрімкий схил.
Разом із рятувальниками до дівчини дістався волонтер, який потім весь час знаходився з нею. Віддав їй свій одяг, щоб вона не замерзла. А також намагався знайти батьків Насті.
У самої дівчини була травма голови та подряпані ноги. Вона ледь не відморозила собі пальці. У лікарні Настя пробула шість днів. Каже, що мала надію, що хоч батько вцілів. Бо його, начебто, бачили знайомі. Але за кілька днів після трагедії справдилося найгірше.
На татовому телефон і в його робочому чаті я побачила повідомлення: “Дорогі колеги, Максима і Наталі більше немає. Їх знайшли під завалами”.
Днями Настя зі своїм другом підіймалася автовежею до квартири. Лізти довелося через сусідню, прорубавши дірку у стіні, бо від помешкання дівчини лишилася лише кімната та аварійний балкон. Звідти дістала найцінніше.
Змогла знайти речі батьків. Розуміла, що їхній одяг їй наче і не потрібен, але він дорогий як пам’ять. Та чи не найдорожчою знахідкою була футболка хлопця, який загинув, та його прапор з шевронами.
Коханий Анастасії, 39-річний чернівчанин Владислав, загинув торік 10 вересня під Балаклією. Він воював у спецпідрозділі Кракен. Пара познайомилася наприкінці березня і восени хотіла побратися. Після трагедії дівчина написала, що вірить: її вберіг коханий.
Я відчувала, що він буде мене оберігати.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Швець Анастасія Максимівна (@just_strange_cherry)
Допис, поширений Швець Анастасія Максимівна (@just_strange_cherry)
Нині Настя живе з бабусею. Каже, після трагедії, дуже важко переживає звуки вибухів, тому періодично спілкується із психологом.
Я розумію, якщо щось десь клацнуло, хтось гепнув дверима. Якщо хтось просто несподівано увімкнув світло — я починаю здригатися.
Все що нині має, каже дівчина, подароване небайдужими людьми. Вона дуже вдячна всім за допомогу. З Дніпра найближчим часом їхати не збирається, але вже попрощалася із будинком.
Сюди важко приїжджати. Це важко, це боляче. Головне для мене було — це дістати все, що можна було. І… сказати квартирі: “Бувай!”
Трагедія, що сталася 14 січня у Дніпрі, сколихнула всю українську та світову спільноту. Три дні рятувальники без упину розбирали завали зруйнованої багатоповерхівки. Читай, якою була рятувальна операція у Дніпрі після удару 14 січня.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!