Сказав, що страшно, але летіти треба: потужна історія незламного добровольця про оборону Маріуполя

У ці дні два роки тому на світанку, під носом ворога, в оточений Маріуполь летіли наші військові гвинтокрили. Про спецоперацію Військово-повітряних сил за підтримки ГУР лише два місяці потому вперше розкаже президент Зеленський.

Під час облоги Маріуполя військові гелікоптерами доправляли туди ліки та боєприпаси. А ще перевозили бійців на підмогу захисникам міста. В один з польотів на борт взяли добровольців, які щойно звільнили Київщину. Серед тих героїв був стрілець Анатолій Басенко.

Історія Анатолія Басенка

Кінець березня 2022 року. Мощун на Київщині. У важких боях оборонці столиці відбивають стратегічну точку загарбників. Селище знищене майже вщент. Навколо — згорілі російські танки й трупи окупантів.

Захисники ще не встигають перевести дух, як їм оголошують, що існує можливість допомогти оборонцям Маріуполя. Деталей не розповсюджували, лише набирали добровольців.

Анатолій за плечима вже мав досвід служби у підрозділах спецпризначення. Перед повномасштабним наступом росіян був за кордоном. 24 лютого мама з Києва подзвонила, сказала, що почалась війна, Київ бомблять. 26 лютого він вже був у Києві.

І ось, після майже місяця оборони столиці, Анатолій погоджується вирушити на підмогу захисникам Маріуполя.

Йшли під командування Редіса. Головна задача була — стримувати російських окупантів.

У Маріуполі росіяни у кілька разів переважаючим військом стискали місто в кільці облоги. Вогнем крили з неба і моря. Під стінами будинків точилися вуличні бої. Тероризуючи мирних містян, росіяни цинічно вдарили важкими бомбами по пологовому будинку і драмтеатру, де ховалися сотні люду.

Убиті цивільні днями лежали просто неба, лікарні були вщент переповнені пораненими. У місті танули запаси харчів, а у військових — боєприпаси. Щоб підтримати захисників, у Головному управлінні розвідки Міноборони розробили план: допомогу вирішили доправити гелікоптерами.

Як тільки я дізнався, що це будуть гелікоптери, я посміхнувся. Сказав, що страшно, але летіти треба.

В останні дні березня 2022 року Анатолій разом з такими ж добровольцями із щойно звільненої Київщини вирушає на летовище в Дніпро.

45 хвилин вони летіли підконтрольною територією спокійно, а 45 хвилин — уже окупованою. Там летіли близько до землі та практично перестрибували дерева. З собою добровольці на борт взяли запас ліків і боєприпасів.

Коли я вже летів, то бачив, як місто палало. Все у диму, постійно чути вибухи.

Після успішного польоту гвинтокрил зайшов на посадку в Маріупольському порту, висадив бійців і полетів далі одразу на Азовсталь за пораненими.

Ми одразу пішли в місто. О шостій ранку ми прилетіли, а вже о шостій вечора були перші бойові зіткнення з окупантами.

Запеклі бої для Анатолія тривали понад два тижні. В середині квітня, в оточеному Маріуполі, в одному з боїв Анатолія тяжко поранило й він опинився в госпіталі в укриттях Азовсталі. Йому відірвало повністю ліву ногу міною.

Читати на тему

Мені зламали ребра, але це ще пощастило. Історія матроса, який пережив катування росіян у полоні

Ти можеш допомогти воїну зібрати кошти на реабілітацію. Реквізити — у нашому матеріалі.

Бої за Маріуполь тривали до середини травня, аж доки захисники виконали наказ зберегти життя і вийшли з укриттів Азовсталі. Першими без зброї виходили тяжко поранені. Анатолія винесли на ношах побратими.

Вже не було медикаментів. Я не вважав це якимось почесним полоном. Але я вже був без ноги, тому вибору в мене не було.

Весь полон провів в Донецьку. 29 червня 2022 року відбувся перший великий обмін від початку повномасштабного вторгнення. 95 захисників Азовсталі повернулися додому. Серед бранців Кремля був й Анатолій.

Далі тривало лікування, втрачену ногу замінив протез. Згодом чоловік відкрив невелику кав’ярню, а при нагоді передає досвід новобранцям.

— Ми за свою країну готові віддавати найдорожче — це своє життя. А хтось просто кричить, що піде, коли підуть діти депутатів. Так вони ж ніколи не підуть!

Та Україна починається з тебе, а не з когось. Тому, якщо кожен українець почне любити свою країну так, як ми її любимо, то ми переможемо.

Добиратися до частини довелося назустріч потоку маріупольців, які полишали місто, й іншому захиснику. А потім — і пережити полон. Читай історію оборонця Маріуполя, який пережив 653 днів полону.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.