Готувався до війни з 12 років: історія бійця, який забирає з поля бою тіла побратимів

Покоління дітей війни, яке зростало під новини з фронту та писало листи захисникам, уже саме виросло й стало на захист батьківщини. Серед них й Дмитро Куницький. Йому було девʼять, коли Росія вдерлася на нашу територію.

Ріс у патріотичному вихованні, відвідував пластунські табори й свідомо готувався до війни.

У 18 пішов на фронт й нині він у медичному підрозділі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького разом з татом евакуйовує поранених бійців та загиблих з лінії фронту. Його історію розповіло видання ШоТам. Ми переповідаємо найцікавіше далі у матеріалі.

Готувався до війни з дитинства

— Я з того покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім самі стали солдатами, — каже Дмитро.

Пригадує, як яскравою подією тоді стала Революція Гідності, а тоді й початок російської війни проти України.

Ще до 2014 року у рідному місті працював Шепетівський Клуб національно-патріотичного виховання молоді. Туди й пішов.

Попри юний вік, він разом з іншими їздив на змагання, навчальні центри та табори й саме це, за словами юнака, і сформувало його.

Facebook

Ще тоді був переконаний, що війна застане і його. Серед кола спілкування та рідних постійно йшли розмови, що війна триватиме довго.

Згодом для нього не стояло питання, чи йти воювати: він думав лише, коли й куди. У 18 він завершив Українську академію лідерства, і його друг покликав до свого підрозділу.

Коли у 2023 році потрапив на навчання у Велику Британію, де солдати НАТО навчали наших бійців, зрозумів: 80% з того, що там викладали, він знав ще в 13 років.

За рік після сина, до підрозділу доєднався батько. 

— Те, що ми разом, набагато полегшує справи. У нас багато спільних тем для розмов, також можемо пограти ввечері на гітарі й поспівати, щоб відволіктись. Єдине, що переживаємо, коли він чи я їдемо на евакуацію, — зізнається Дмитро.

Читати на тему

Вигорів у цивільному житті, але запалив у війську: історія добровольця, який “не створений” для війни

Його не взяли до війська, але своє місце на фронті він знайшов самотужки

Війна кристалізує людей

Війна змінила коло спілкування Дмитра, а також подарувала бажання змінювати державу й після війни.

Війна не стільки змінює людей, скільки їх кристалізує. Якщо людина була хорошою, чесною, ці риси висвітлюються ще краще. 

Дмитро каже: на війні ростеш не по роках, а багато речей сприймаєш геть інакше. Якщо когось хвилюють якісь речі, Дмитро думає про це так: якщо від цього не залежить чиєсь життя, тоді не проблема.

Головне — життя людини. Він про це знає дуже добре.

Facebook

Його завданням на війні є евакуація поранених та загиблих. Якщо раніше проводити евакуації можна було і вдень, то тепер, через постійні обстріли, це можливо лише вночі.

— Загиблого можуть забрати за кілька тижнів. Були тіла, яким уже рік, а то й більше, — каже військовий.

Упізнання тіл та доповіді іншим службам бригади, якщо знайдено жетон чи документи — для нього вже рутина. Та вперше на евакуації він не знав, як на це реагувати. Йому порадили не сприймати близько до серця.

Та якщо знаходиш когось знайомого, або приїздить дружина загиблого бійця — важко залишатись беземоційним.

Йому допомагає оточення, яке щиро запитає: “Як ти?” й вислухає. А спільнота УАЛ долучається до закриття потреб військових й проводить великі збори.

Раніше ми розповідали тобі історію Госпітальєрки, яка змінила фах ІТ-виці та приєдналася до евакуацій з поля бою.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.