На війні застосування знаходиться для всіх, а навички, які навіть у мирному житті не завжди давали профіт, зараз допомагають рятувати життя на передовій. Так сталося й з Галиною Алмазовою.
Гонщиця, підприємиця, волонтерка, парамедикиня та військова — все це про Галину Алмазову на псевдо Вітерець. Під обстрілами вона на швидкості 180 кілометрів за годину вивезла пораненого бійця. Порятунком військових на фронті вона займається з 2014 року.
Про свою роботу, швидкість у житті та на війні та початок шляху з Євромайдану, вона розповіла журналісту Української Правди Рустему Халілову.
Своє псевдо Вітерець Галина отримала у часи Революції Гідності, де вона надавала медичну допомогу пораненим активістам.
У 2014 вже везла на передову бус, а коли передавала його, то знайомий на псевдо Хоттабич розповів, що чекає на карету швидкої з Італії та шукає для неї водія. На пропозицію Галини стати водійкою швидкої на фронті категорично відмовив.
Однак минуло трохи часу, а швидка так і не знайшла свого водія. Тож Вітерець “тимчасово” сіла за кермо автівки. Це “тимчасово” затягнулося аж на десять років.
Facebook
— У нас зросла кількість екіпажів по всіх напрямках. Екіпаж у нас стояв під Маріуполем, під Донецьким аеропортом, у напрямку Дебальцевого, в напрямку Станиці Луганської. Ми зрозуміли, що це буде надовго, — пригадує жінка.
У травні 2021 року нас зібрав Залужний. Це був перший збір медичних добровольчих команд. Там були названі кілька сценаріїв повномасштабного вторгнення, і команди почали готуватися.
Вітерець пригадує, як за день до початку повномасштабного вторгнення вона запитала одного з командирів ГУР, який сценарій він прогнозує.
— Той сказав: “Галя, все піде не по сценарію”. Так і сталося, — ділиться жінка.
Під звуки перших вибухів по всій країні група парамедиків зібралися й рушили під Гостомель, рятувати там перших поранених. Потім працювали в районі Жулян.
У червні Вітерець стала заступницею командира новосформованого батальйону при Сухопутних військах Дике поле. Працювали на Херсонському та Харківському напрямках.
— Ми виїжджали на позиції, де йшли безпосередні бої, і забирали звідси поранених. Їхній потік був настільки великий, що ми навіть не встигали їх відсортувати — не вистачало рук. Я була і парамедикинею, і водійкою, — пригадує Алмазова.
З початком широкого вторгнення Галина, як і інші парамедики, стикнулася з небаченими раніше наслідками активного бою: вона забирала бійців з множинними пораненнями, котрі вони дістали від куль та мін.
Що відбувається там, це не розкажеш і не покажеш. Це не передадуть жодний екран та жодні слова.
— Там інакше тече час. Там зовсім інше життя, зовсім інші цінності. Ти зараз сидиш, спілкуєшся, п’єш каву з людиною, а через п’ять хвилин ти їй закриваєш очі та запаковуєш в мішок для 200, — зізнається Галина.
Вона поки не змогла потрапити на омріяне ралі Париж-Дакар, бо на час його початку вже рятувала життя.
Історія 19-річної мінометниці, яка нищить ворога та мститься за смерть своїх найближчих людей — в іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.