Перемагати ми почали ще зі світанку 24 лютого! Історія захисника Бахмута на псевдо Скіл

З досвідом чи без, на початку війни чи за рік — добровольці продовжують поповнювати лави військових. Усі вони прагнуть очистити нашу землю від ворога.

Таким є й доброволець Сергій на псевдо Скіл. У мирному житті він був звичайним вчителем, а вже 2 лютого 2023 року став військовим третьої окремої штурмової добровольчої бригади, яка захищає Бахмутський напрямок.

Про вибір бригади, цінності та принципи, службу й прагнення військового читай у матеріалі. 

Непростий учитель: бойовий досвід Скіла

Війна для чоловіка  — знайоме місце, адже бойовий шлях він розпочав ще у 2016 році. Починав кар’єру з розвідника-далекомірника та пройшов усі щаблі, дослужився до командира відділення артилерійського підрозділу окремої бригади морської піхоти.

Війна — час, коли ти знаєш, хто перед тобою: хто ворог, а хто — друг. Саме війна проявила характер кожного, сформувавши колектив, який і зараз лишається друзями.

Нова бригада, нова посада, новий позивний

В основу бригади, в якій тепер служить Скіл, лягли принципи та традиції азовців. Це і стало для Сергія визначальним у виборі подальшого місця служби.

Розподілення посад відповідає духу азовських традицій, де спочатку себе слід зарекомендувати. Так, слабо підготовлений офіцер може займати сержантську посаду, а підготовлений та вмотивований солдат — офіцерську, звичайно, з подальшим ростом.

Тож завдяки своєму досвіду та навичкам нині військовий виконує обов’язки командира відділення управління одного з артилерійських підрозділів.

Та цікавою є не лише історія вибору місця служби, а й історія позивного. Сергій ділиться, що псевдо Скіл обрав тому, що намагався використовувати кожну можливість, яку дає служба.

Адже Скіл в перекладі з англійської — це вміння, здатність належно виконувати певні дії, використовуючи наявний досвід. 

Читати на тему

Історія не з солодких! Як відомий хлопчик з етикетки згущеного молока допомагає військовим та закарбовує нашу історію

Розповідаємо історію волонтера та науковця Олександра Бабіча.

На небі теж несуть службу: стосунки з побратимами

Служба в елітному підрозділі, берет кольору морської хвилі та бойові успіхи не позбавили Скіла скромності, щирості та відвертості. Людяність військового проявляється й у його ставленні до побратимів.

Я воював і воюю я за те, щоб смерть героїв — моїх побратимів — не була марною. Я хочу, щоб пам’ятали кожного. Адже доки ми пам’ятаємо тих хлопців та дівчат, що загинули, доти вони живуть з нами.

— Навіть на небі вони допомагають живим. Було дуже багато дивних історій, коли невидима сила допомагала виходити з надскладних ситуацій, тож на небі вони так само несуть свою службу, — каже Скіл.

Та живі, як зазначив Скіл, передусім мають думати про живих та допомагати їм. Зараз чоловік підтримує своїх бойових побратимів, та навіть ті, хто не служить, може допомагати. 

Він переконаний, що кожному треба якісно виконувати свою роботу, роблячи внесок у спільну перемогу. 

Коли я ще служив у Рівненському ОМТЦКСП, ми вийшли на волонтерів, які діставали усе необхідне, і усе передавали на передову, допомагаючи тим, хто воює.

Перемога близько? 

Скіл, як і мільйони інших українців, не може не думати про перемогу. На думку чоловіка, перемагати ми почали ще зі світанку 24 лютого, коли понад 200 його земляків-добровольців прийшли до ТЦК (військкоматів), щоб іти захищати свою країну. 

— Перемога буде! Однак буде складно! Буде довго! Але буде! І ми усе відбудуємо. Так, нам буде важко, але ми — працьовита нація, і наше гасло: не заважайте, і ми самі все зробимо! — каже Скіл.

Багатьох військових на шляху до перемоги не зупиняють ні поранення, ні виснажливі умови. Читай захопливу історію наймолодшого Героя України, якого побратими вже двічі відкопували з-під землі. 

Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.