Фото Facebook Війна не має обличчя, а армія — гендеру чи статі. На третьому році повномасштабної війни в лавах ЗСУ служить близько 68 тис. українок, з яких понад 48 тис. — військовослужбовиці. Про це у вересні 2024 року повідомляла державна секретарка Міноборони Людмила Дараган. Та жінкам не завжди потрапити до лав армії так легко. Героїня інтервʼю видання Sestry зізналася: потрапила на війну через… Tinder! Як це сталося, чим займалася Анастасія Саксман на псевдо Ада та чи не шкодує про власне рішення — найцікавіше з її історії розповідаємо далі у матеріалі. Потрапила до армії через додаток для знайомств Ада понад півтора року була операторкою БпЛА у 411 окремому батальйоні безпілотних авіаційних комплексів Яструби. А до повномасштабної війни дівчина працювала в ІТ. Зізнається, що хоч і думала про мобілізацію ще з 2014 року, однак на початок повномасштабного вторгнення не очікувала. Перші вибухи почула під Вишгородом — тоді все й зрозуміла. Фото: Facebook З того моменту почалися пошуки місця, де дівчина могла б бути максимально корисною: волонтерила в Україні, понад місяць допомагала як перекладачка у польському містечку Замость. Анастасія повернулася до Львова, а думки про мобілізацію зʼявлялися все частіше. Щоразу, коли прилітало по мирних містах, коли гинули цивільні люди, особливо діти, ненависть і бажання помсти стрімко зростали, — каже вона. Тож з часом у неї зʼявився перелік бажаних підрозділів, де Анастасія хотіла б служити. Свої резюме та листи надсилала через відповідну рекрутингову компанію, писала напряму — та ніхто не відповідав. Навіть друзі-військові відмовляли її від служби. Та Ада мала власну тактику, за допомогою якої дізнавалася про “внутрішню кухню” підрозділів. На Tinder вона періодично знайомилася з військовими та говорила з ними про службу. Фото: Facebook — Я часто заходила у Tinder і просто ставила уподобайки під фото військових. З деякими військовослужбовцями зустрічалася на каву. Я не шукала стосунків — я шукала можливість мобілізуватися, — розповіла Анастасія. Так, один військовий після нетривалого спілкування сказав, щоб дівчина йшла до них у підрозділ. Вже у квітні 2023 року вона потрапила до лав аеророзвідників. До слова, сама жінка не розглядала цей підрозділ, а хотіла піти у штурмовики чи піхоту. У своїй роботі Ада любить ударну роботу. Та дронарям також важко працювати: дівчина ділиться, що на позиції військові часто беруть навіть паяльники, бо зараз все працює, а вже за пʼять хвилин — ні, і доводиться лагодити контакти. Росіяни часто вигадують щось нове, що заважає нам літати. А ми шукаємо нові рішення, постійно йде противага, — каже військова. Читати на тему Про що можна спілкуватися з ворогом? Військова Ракета про небезпечні ТіkTok та армійський вайб Сьогодні у нашому матеріалі зможеш прочитати історію військової психологині Іванни Цімерман на псевдо Ракета. Поранення та ампутація 6 вересня 2024 року Ада вперше виїхала на позиції у Вугледарі, була за кермом. За мить — під колесом розірвалася міна, авто було знищене і ноги жінки застрягли. — Я одразу зрозуміла, що на ноги треба накласти турнікет. Просунути турнікет було дико боляче, допоміг побратим. Я стікала кровʼю, — пригадує військова. Фото: Facebook Їм пощастило, що машина не вибухнула — всередині було багато боєкомплектів. До стабпункту їх доправили за менше, ніж дві години. Того ж дня у Запоріжжі медики ампутували Аді ліву ногу, а на правій була розроблена пʼята, тож дівчину передали львівським колегам. — Наразі лікарі Superhumans намагаються врятувати праву ногу. За півтора місяця мені зробили 11 операцій. Процес буде дуже довгим. На лівій — вже зняли шви, і я поступово формую куксу, — розповідає дівчина. Вона ще не може ходити, бо праву ногу потрібно тримати лише у горизонтальному положенні. Фото: Facebook Дівчина просить, аби її називали Адою. Якщо буде час, у майбутньому планує змінити імʼя і в документах. Зізнається, що їй комфортніше з побратимами й зараз не вистачає того драйву та емоцій, що були на війні. Її оточення теж змінилося. Тепер там — побратими і волонтери. Ада визнає, що між військовими та цивільними все ж існують барʼєри. Я вважаю, що зараз всі повинні бути або у війську, або для війська. Інакше нам ніяк не перемогти Росію, — каже військова. Вона живе теперішнім і точно не шкодує про свій шлях. Ба більше: планує повертатися до армії, для неї там тримають місце. Фото: Facebook — Я вважаю, що навіть якщо ми повернемо кордони 1991 року, на цьому війна не закінчиться. Навіть якщо тимчасово Росія перестане нас чіпати, через якийсь час — знову почне, — висновує дівчина. Раніше ми розповідали тобі про військову Наталію, яка з першого разу збила російську ракету: її історію читай за посиланням.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Жінки на війні, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Про що можна спілкуватися з ворогом? Військова Ракета про небезпечні ТіkTok та армійський вайб Сьогодні у нашому матеріалі зможеш прочитати історію військової психологині Іванни Цімерман на псевдо Ракета.