Він переніс 13 операцій і дивом вижив. Роман Кулик — військовий, який дістав тяжкі поранення рік тому під час ракетного удару по Яворівському полігону. Тоді загинула 61 людина, 160 зазнали поранень, серед них і Роман. Він розповів про свою боротьбу за життя.
— Повертаю голову і бачу, як частина ракети влучає та розривається. Одна частина йде вбік, а друга — просто на мене. Буквально за три метри від мене розірвалася друга частина ракети, — згадує про той день Роман.
Він показує відео масштабної пожежі на Яворівському полігоні, куди торік влучили з десяток ворожих ракет. У той момент чоловік був певен, це його останні хвилини. Побратими витягли Романа з самісінького пекла.
— У мене все було розірвано згори донизу. Вирвало грудну клітину, як я вже потім дізнався, і ребра теж. Я то все запхнув, рукою легенько затягнув і падаю.
Все горить, я падаю і кажу: “Боже, я дуже хочу жити, врятуй мене, будь ласка”, — розповідає військовий.
Далі Роман пройшов лікарню за лікарнею, переніс численні операції та мав мізерні шанси повернутися до життя. 20 днів Роман перебував у комі в реанімації, а потім майже два місяці в хірургічному відділенні. Лікарі кажуть: це унікальний випадок, коли людина вижила після таких травм.
— Були дуже важкі травми, травмовані практично всі частини тіла: обличчя, голова, грудна клітка, живіт, верхні обидві кінцівки, нижні кінцівки, стопа. Усі можливі частини тіла та внутрішні органи, — говорить керівник напрямку хірургії центру Незламні Гнат Герич.
Романа посікло численними осколками. Десять з них і досі залишаються в тілі, втім, загрози не несуть. Лікарі пригадують, як щодня, попри біль, який відчував пацієнт, намагалися достатньо часу приділяти реабілітації. Бажання Романа якомога швидше повернутися до повноцінного життя було надвеликим.
Увесь надскладний шлях Роман пройшов разом із дружиною, яка весь час підтримувала його і була поруч. Зараз, за станом здоров’я, чоловіка звільнили від служби в ЗСУ, але він продовжує всіляко допомагати своєму підрозділу та закликає усіх: що б не сталося — ніколи не здаватися.
Найголовніше — не падати духом, і рухатися вперед, вірити, що все буде добре і лише добре, — акцентує він.
На жаль, через війну Росії в Україні багато людей зазнають поранень, після яких доводиться ампутувати кінцівки. Найбільше болить за наших дітей. Раніше ми розповідали історію Софії Ісаєвої, яка отримала поранення під час евакуації з Ірпеня до Бучі та втратила руку.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!