Фото Українська Правда. Життя Напередодні Нового року з полону повернувся морпіх Максим Скутельник — захисник Маріуполя, який не бачив свого 4-річного сина понад три роки про це повідомляє Українська правда. Максим, матрос 501-го окремого батальйону 36-ї бригади морської піхоти, потрапив у полон 4 квітня 2022 року під час оборони заводу Ілліча в Маріуполі. Вдома його чекали дружина Ілона та маленький син Даніл, який востаннє бачив батька ще у грудні 2021 року. Новорічне диво: повернення Максима 30 грудня 2024 року Ілона вперше за майже три роки обійняла свого чоловіка. Це стало для неї найбажанішим новорічним подарунком. Я не знала, що Максим буде в цьому обміні, але почала здогадуватися. З дівчатами, дотичними до обмінного процесу, були натяки, — розповідає Ілона. Перед обміном Ілоні повідомили, що є можливість поїхати зустрічати хлопців. Вона вирішила скористатися цією нагодою, адже вважала, що легше пережити такі моменти серед людей. Даніл, їхній 4-річний син, теж, здається, відчував, що батько скоро повернеться. За місяць до обміну він підійшов до матері та сказав: Мамо, дякую, що ти врятувала тата. Тоді жінка розплакалася, бо не вірила, що це можливо. Фото: Українська правда Читати на тему Повторив історію прадіда: правозахисник Максим Буткевич про голод і знущання у російському полоні Полонені щоночі мріяли про їжу, зв’язок з людьми та побачити український прапор. Життя після полону Зараз Максим проходить лікування, але вже відновлює контакт із родиною та допомагає передавати звістки про інших полонених їхнім сім’ям. — Тату, я за тобою скучив. Коли ми до тебе приїдемо? — одразу запитав син. Він чекає зустрічі так, наче трьох років розлуки й не було, — ділиться Ілона. Сім’я планує поступово адаптувати Максима до нового життя, адже після полону його здоров’я потребує відновлення. Фото: Українська правда Історія знайомства та розлуки Ілона та Максим познайомилися у Бердянську у 2016 році. На той час Максим вже служив у морській піхоті. Їхнє кохання супроводжувалося частими розлуками через службу. Фото: Українська правда У грудні 2020 року народився їхній син Даніл. Максим мріяв про сина. Він допомагав мені на пологах, був дуже турботливим батьком. У перші дні майже все робив сам, — згадує Ілона. Війна та полон У лютому 2022 року Максим вирушив на службу, а невдовзі почалася повномасштабна війна. Його підрозділ потрапив у полон у квітні 2022 року. Після цього Ілона була змушена виїхати з окупації разом із сином. Увесь цей час вона присвячувала боротьбі за звільнення чоловіка, відвідувала акції та писала йому листи. Я знала, що Максим носив мої листи завжди біля себе. Хлопці розповідали, що мої парфуми пахли на всю камеру, — розповідає Ілона. Заклик не зупинятися Повернення Максима стало здійсненням новорічного бажання для його сім’ї, але понад 1300 морпіхів, які брали участь в обороні Маріуполя, досі залишаються в полоні. Нам потрібно повертати наших захисників. Я прошу всіх, хто може, долучатися до акцій підтримки. Кожна згадка важлива, — наголошує Ілона. Ця історія нагадує нам, що навіть у найважчі часи віра, підтримка та любов здатні творити дива. Раніше ми розповідали тобі, як допомогти рідній людині адаптуватися до життя після полону.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Маріуполь, Україна, українські військові, українські полонені Джерело Українська правда Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Повторив історію прадіда: правозахисник Максим Буткевич про голод і знущання у російському полоні Полонені щоночі мріяли про їжу, зв’язок з людьми та побачити український прапор.