Коли Олег Домчук йшов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення, він знав, за що воює. Але тоді він ще не здогадувався, що справжня битва за рідну землю продовжиться для нього і після повернення — щоправда, вже не зі зброєю, а з будівельними інструментами та господарським хистом.
Сьогодні ветеран на власному прикладі доводить: українське село може і повинно процвітати, навіть якщо починати доводиться з фактичного попелища.
На Хмельниччині Олег викупив занедбану ферму, яка роками стояла пусткою. Будинки без вікон та дверей, повалені дахи й суцільні хащі — таким був стартовий майданчик для майбутнього господарства.
От позаду мене у такому стані були ті будинки. Де ось найгірше – в гіршому стані, цей був трошки кращим. Саме кращий був оцей будинок. Но тоже нам прийшлось перемурувати оце все, — згадує Олег, показуючи територію, яка ще недавно нагадувала декорації до фільму про апокаліпсис.
З окопів — у фермери: як ветеран почав нове життя після фронту
Військовий шлях Олега пролягав через найпекельніші ділянки фронту. Спочатку був Донецький напрямок і легендарні Піски, де чоловік отримав контузію та потрапив до шпиталю. Після відновлення — знову в стрій, під кордон на Харківщині. У 2023 році за сімейними обставинами Олег звільнився з армії, але сидіти склавши руки не зміг. Його новою передовою став агросектор.
За підтримки проєкту з реінтеграції ветеранів, Олег завіз до господарства перші півтори сотні свиней на відгодовування.
Справа пішла успішно, тож згодом поголів’я зросло до 600 одиниць. Проте ветеран не зупиняється на досягнутому і зараз активно розвиває ще один напрямок — вирощування овець південноамериканської породи дорпер.
Як ветеран розвиває власне господарство
Сьогодні робочий день Олега заповнений доглядом за тваринами. Він особисто контролює раціон своїх підопічних, віддаючи перевагу натуральним кормам.
Оце ми даємо своє сіно з городу. Це все вони саме краще його їдять. Але їдять саме більше, ще люблять зерно, — розповідає фермер, засипаючи корм у годівниці.
В усіх справах батькові допомагає донька Ольга. Поки старший син продовжує боронити Україну на фронті, дівчина стала надійною опорою в тилу. Для неї робота на фермі — це не обов’язок, а свідомий вибір.
Це моє особисте рішення допомагати йому, тому що, по-перше, йому одному буде дуже тяжко. Це навіть моральна підтримка дуже важлива. Та й мені, якщо чесно, мені дуже подобається тут працювати, — каже Ольга Домчук.
Зараз на території у 6,5 гектарів тривають ремонти. Олег Домчук має амбітну мету — створити тут потужний тваринницький комплекс.
Ветеран переконаний, що розвиток власної справи — це найкраща реабілітація, а нові робочі місця для односельців допоможуть врятувати село від занепаду.
Незважаючи на всі труднощі, він вірить у перспективність українського господарства, адже саме праця біля землі дає те саме відчуття стабільності та життя, за яке він боровся в окопах.
Раніше ми розповідали тобі історію переселенки, яка замість картоплі засадила поле лавандою! Більше про жінку, читай за посиланням.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!