Фото Армія.Inform Війна загартувала українську націю сповна: бо хто тепер може вважати, що наші жінки — слабка стать? Адже жінки на рівні з чоловіками захищають нашу землю, боронять її від окупантів ціною власного життя. Українки на війні — це не дивовижа, а реалії нашої країни. Одна із таких жінок — тендітна Лілія, яка вивозить поранених військових з-під російських обстрілів. Вона залишила спокійне життя позаду — тепер її рутина складається з ризику, виїздів на передову та порятунку життів побратимів. Її історію переповідаємо далі. Допомагала з першого дня вторгнення Маючи наполегливу натуру, дівчина здобула цілих три медичних фахи. Також паралельно вона закінчувала військову кафедру, тож її навички годилися для роботи на полі бою. З 24 лютого дівчина спільно з однодумцями організувала у Києві пункт прийому поранених бійців. З часом переїхала до Тернопільської області — там також не змогла сидіти склавши руки, тож подалася у волонтерство. Та за деякий час не витримала й повернулася до Києва: хотіла потрапити до медичного підрозділу. Я розуміла, що мої знання з медицини необхідні там, де тривають бойові дії, — розповідає Лілія. Впевненості додавала військова кафедра за плечима. — Тож, не роздумуючи, повернулася до Києва та пішла в госпітальєри. А вже у червні підписала контракт із ЗСУ та підсилила одну з бойових бригад на Донеччині, — ділиться вона. Facebook Будні медика на фронті: не залишилося цілого місця на автівці Нині вона проходить службу в одній з єгерських бригад. Лікарка евакуаційного відділення знаходиться неподалік Донецьких рубежів. Дівчина ділиться, що спочатку їй було фізично важко: навантаження не можна було назвати жіночими. Також впливали відсутність повноцінного сну та нормального відпочинку. Особливо важко, коли на фронті погіршувалася ситуація і постійно тривали ворожі спроби штурму, — говорить медик. Разом з Лілією на завдання виїжджають водій та фельдшер. Лілія каже, що кожен такий виїзд залишив на автівці сліди. За один день таких небезпечних викликів може бути десяток чи навіть більше, бо все залежить від ситуації на фронті. — Був випадок, коли росіяни розпочали штурмові дії. Ми чекали, коли закінчиться їхній обстріл, аби дістатися стабілізаційного пункту. Спочатку мали забрати одного пораненого, але за чотири години обстрілу їх стало в рази більше. Дякувати Богу, хлопці відбили атаку і ми змогли до них доїхати. В той день ми вивезли близько 40 поранених. Читати на тему Коли на терезах здоров’я та обов’язки — бойова медикиня Джейн про виклики роботи на передовій Олена Шарговська щиро розповіла нам, як це — бути парамедикинею на фронті, та з якими труднощами на війні вона стикається. Найважчим у роботі вона вважає момент огляду загиблих бійців. Адже кожен такий випадок — ріже по-живому. А лікарям потрібно визначити причину загибелі й це — емоційно навіть для військового медика. — Багато хто вважає, що лікарі бачили майже все, а тому черстві та без емоцій. Це не правда! Дівчина наголошує: багатьом важко навіть уявити, з чим доводиться мати справу кожного дня військовим фельдшерам та медикам. Скільки болю ми бачимо. І це все пропускаємо через себе. На цій війні ми втратили багатьох друзів, бойових побратимів. Але від цього наша мотивація перемогти окупантів лише стає міцнішою, — переконує Лілія. До того ж небезпеки на фронті для медиків додає й невідповідність їхньої амуніції. Скажімо, необхідний бронежилет може важити сім кілограмів — з такою масою на тілі дуже важко бути мобільним та швидким. Але допомогти нашим лікарям на передовій може кожен: читай, як долучитися до збору коштів на надлегкі бронежилети для військових медиків. Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами! Теги: війна в Україні, Жінки на війні, Україна, українські військові Джерело АрміяInform Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Коли на терезах здоров’я та обов’язки — бойова медикиня Джейн про виклики роботи на передовій Олена Шарговська щиро розповіла нам, як це — бути парамедикинею на фронті, та з якими труднощами на війні вона стикається.