“Це страшніше, ніж гучні обстріли”: бойова медикиня Зозуля про роботу на “нулі” та кохання в окопах

Жінки на війні — не рідкість, а буденність України. Наші захисниці пішли з мирних професій захищати Україну та стають прикладом для наслідування для багатьох.

Військова Юлія на псевдо Зозуля — одна з наших захисниць, яка до повномасштабної війни мала цивільне життя, не дотичне до військової служби. Юля була медсестрою, а також візажистом та бровистом.

Тепер же Зозуля працює на нулі бойовим медиком взводу. На її відповідальності — домедична допомога та евакуація військових з поля бою.

Зозуля на війні

— В цій тиші від кожного шурхоту серце билося так, ніби зараз вискочить з грудей, — каже військова про свій перший бойовий досвід. 

Про своє життя до та після початку повномасштабного вторгнення Зозуля розповіла Землячкам, а ми поширюємо цю історію далі.

До війни дівчина працювала медсестрою у приватній лікарні. Мала також й хобі для душі: була візажистом та ламі мейкером, захоплювалася фото і просто хотіла бути корисною. 

Фото:fedorova_juli/Instagram

Саме це бажання й завело дівчину спочатку до місцевої школи у Кропивницькому, де вона плела маскувальні сітки, а потім — на фронт. 

Колись я говорила собі: “Якщо брат піде на війну, то і я за ним”. Уже в березні я вступила до лав ЗСУ. Мені було незвично жити та працювати з чоловіками, за статутом та правилами. 

Особливо незручною стала для Юлії військова форма, правильного розміру якої просто не було. 

— На “нулі” буває стрьомно, особливо коли невідома місцевість і темно. Коли зовсім поряд прилітає, ти молишся, щоб вижити, — зізнається Зозуля.

Про свій побут каже: спали на ліжках у покинутих хатах, або на матрацах у пропліснявілих кімнатах. Інколи щастило, якщо душ був на вулиці. Але якщо дуже холодно — користувалися мисками та нагрітою водою.

Читати на тему

Валерія Карпиленко “Нава” вдома! Історія маріупольської поетеси, яка вийшла заміж на Азовсталі й втратила чоловіка

Розповідаємо історію військовослужбовиці, яка втратила чоловіка й потрапила в полон.

Історія з фронту

Зозуля пригадує своє перше нічне чергування неподалік позицій противника. Каже: тоді мусили сидіти тихо та слухати кожен шурхіт, аби не пропустити ворога. 

— Цей момент запам’ятався більше, ніж гучні обстріли. Тиша — завжди найстрашніше, бо не знаєш, чого чекати далі, — каже Зозуля. 

Взагалі, з початком війни багато що змінилося, відбулася так звана переоцінка цінностей. Коли були перші загиблі… все тіло тремтіло, немає слів для цього.

На службі Зозуля знайшла своє кохання. Командир її взводу зробив Юлі пропозицію після чотирьох місяців знайомства. 

Зараз Зозуля мріє про перемогу. Каже: українці точно вистоять у цій боротьбі.

— Одразу після перемоги приїду до мами та рідних, зустрінуся з друзями. А тоді вже й весілля та медовий місяць відгуляємо, — ділиться дівчина.

Де б наші військові не були, в Україні вони — вдома. Так казала інша наша героїня на псевдо Хуліганка, яка взяла до рук зброю та пішла захищати рідну землю.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!