Я хоч би й рачки поповз, аби додому. З Покровська врятували пару, яка 50 років разом

З собою вони змогли забрати лише кусачки, окуляри та документи. Це історія подружжя 72-річного Віктора та 80-річної Валентини. Два тижні тому пара евакуювалася з Покровська. Віктор — маломобільний, тож останні п’ять років ним опікується дружина. Ділимося історією подружжя, яке долає виклики разом уже 50 років.

50 років разом: як з Покровська евакуювали подружжя стареньких

На постійні удари та обстріли Покровська пара вже не звертала уваги. Нагадаємо, що ситуація у Покровську гіршає чи не щогодини. Минулого тижня стало відомо, що в місті стали ховати людей прямо у дворах багатоповерхівок. Попри це в Покровську лишається ще кілька тисяч людей.

Журналісти Суспільне Дніпро розповіли історію Віктора та Валентини. Усе, що змогли забрати, загорнули у старі газети. Віктор усе життя прожив у Покровську. Працював на пошті, займався ремонтом. Ділиться, що кусачки для нього — найцінніший інструмент.

Я столяр-тесляр, і кусачки з собою тягаю. Чого б я їх лишив? Без кусачок нічого не зробиш! Руками цвях не витягнеш, тільки кусачками.

П’ять років тому Віктор потрапив у ДТП. Після цього майже не може рухати правою рукою та ногою. Він був майже прикутий до ліжка, а тому ховатися від обстрілів можливості не мав. Та й рідну домівку залишати не хотілося.

Я хоч би й рачки, але поїду додому. Літає постійно. Я вже не звертаю уваги. Що я, не знаю, чи що? Я служив у Німеччині — я куль не боюся, — каже чоловік.

Читати на тему

Гітара в подарунок, а потім його не стало…Як справджуються останні мрії стареньких у притулках

Іноді навіть найменший жест уваги може змінити життя літньої людини в геріатричному закладі.

80-річна Валентина допомагає чоловікові в усьому. Волонтери вивезли подружжя з-під вогню. Валентина розповідає, що з Віктором вони разом уже 50 років. Школу, яка була поруч із їхнім будинком, розбомбили росіяни.

У них удома немає світла, води та опалення. Доводилося палити дрова. Та Валентина на російські атаки не зважала, адже збиралася посадити город. Ділиться: хотіли бути на рідній землі.

У Віктора та Валентини лишилися тільки ті речі, у яких їх забрали волонтери. Валентина шкодує, що не встигла забрати альбом з фотографіями. Так вона могла глянути на рідних.

Фотографії — це для мене все!

У подружжя немає дітей, тож опікуватися старенькими нікому. Керівниця соцадаптації Ольга Волкова поділилася, що для подружжя досі шукають місце подальшого проживання.

Раніше ми розповідали про піцерії, де працюють люди з ментальною інвалідністю.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!