Не пускаю бійців на позиції, якщо сама там не була: історія захисниці Дикої

Дика — таке військове псевдо їй дав побратим під час першого бойового виходу. Військова, родом з Києва, зараз виконує завдання спеціального призначення і бувши у війську лише з 2023 року, вже стала командирки роти — лише неофіційно, бо бригада була проти жінок на таких посадах.

Про свій бойовий досвід, що дала зрозуміти війна та що казатиме своїм дітям та онукам, Дика розповіла Землячкам. Ми переповідаємо найцікавіше з історії 26-річної розвідниці далі у матеріалі.

Старший групи дав псевдо

До повномасштабної війни дівчина працювала бухгалтеркою та фінансовою директоркою, окрім цього — волонтерила в БФ Братська Допомога й була членкинею Української Жіночої Варти.

З початком широкого вторгнення вона оббивала пороги військкоматів, але мобілізуватися вдалося у лютому 2023 року.

Стикнулася зі стереотипами, що жінкам у війську немає роботи, окрім як кухні.

Своє псевдо вона отримала від побратима після свого першого бойового виходу. Окупанти атакували новоприбулих, накрили артою, танками, почалися важкі поранені та загиблі. Тоді Дика взяла зброю та почала відстрілюватися, намагалася допомогти своєму важкопораненому побратиму просто під обстрілами.

На жаль, врятувати його не вдалося: загинув на руках дівчини. Після пережитого, старший групи так її й назвав — Дика.

Тепер вона виконує різні завдання особливого призначення, зокрема й утримання позицій та навіть взяття російських військових у полон.

Читати на тему

БМП командує справжній Демон! Історія захисниці, яка обороняла Чернігів та Авдіївку

Демон, хоча в цивільному житті Ірина — військова з механізованого батальйону окремої танкової Сіверської бригади.

Втратила командира і взяла відповідальність за бій на себе

Серед історій з війни виокремлює одну, коли вони йшли на зачистку у Серебрянському лісі.

Українських військових було три групи по шість людей, а також групи зачистки, копачів та прикриття.

— Ми з командиром пішли на зачистку, інших залишили по периметру тримати сектор. І тут з секреток відкривається вогонь по нас, ми розуміємо, що на нас чекала засідка.

Приліт гранати. Командир — 200. З іншого боку йдуть ворожі бійці, я роблю перегрупування, щоб не опинитися в підкові чи оточенні, намагаючись винести командира, — ділиться Дика.

За її словами, той бій тривав дві години, але їм вдалося винести командира на щиті й не втратити більше нікого з особового складу.

— Так я і стала командиркою роти. Після цього я не пускала своїх бійців на позиції, якщо сама там не була. І завдання не приймала, якщо сама не була готова на них іти, — каже військова й пояснює, що головне завдання на війні — втратити якнайменше своїх людей.

З війною вона зрозуміла, якою є насправді, якими є її цінності та сила. А ще, саме на війні зустріла коханого чоловіка, з яким пройшла не один штурм.

Для своїх дітей я бажаю одного: аби не було війни. Так казали мої бабуся з дідусем, тапер і я буду це казати, — висновує захисниця.

Раніше ми розповідали тобі історію військовослужбовиці, яка полишила театр та стала командиркою міномета — читай за посиланням.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.