Суспільне Мовлення обнародовало полный текст Радиодиктанта национального единства 2026 под названием Лист, який не закінчується, автором которого стал писатель, ветеран российско-украинской войны Артур Дронь.
Ежегодная всеукраинская акция прошла во вторник, 27 октября. В этом году текст читали два человека, что явилось определенным экспериментом для организаторов события. Украинцы услышали голос учителя и популяризатора украинского языка Артура Пройдакова, а также исполнительницы и основательницы приложения UnderBooks Даши Астафьевой.
Читай в нашем материале полный текст Радиодиктанта 2026 и проверяй себя на наличие ошибок.
Текст Радиодиктанта 2026
Написание Радиодиктанта 2026 традиционно состоялось в государственный праздник — День украинской письменности и языка.
Как отметил Артур Дронь в комментарии Суспільному, самое ценное, что может дать язык каждому из нас, это возможность поговорить друг с другом.
— Сказать что-то очень важное, особенно когда мы далеко друг от друга. А для таких слов у каждого есть свои важные адресаты. В День украинской письменности и языка каждый участник радиодиктанта сможет написать им не заканчивающееся письмо, — сказал писатель.
Продюсер Радиодиктанта Юлия Шелудько подчеркнула, что нынешний текст является своеобразным фрагментом переписки двух близких людей, эти строки одновременно обо всех сразу и о каждом в частности. Лист, який не закінчується — о сокровенном, поскольку в бурные времена второстепенное теряет значение, отметила продюсер.
Полный текст Радиодиктанта 2026:
Лист, який не закінчується
Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.
Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: “міцно любити”. Уяви собі! Не “дуже”, не “гіперсильно”. Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.
Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово “останній”. Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.
І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.
Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.
Я люблю тебе. Так є завжди.
В прошлом году украинцы писали диктант под названием Треба жити! авторства писательницы Евгении Кузнецовой.
Больше видео? Не вопрос! Эксклюзивы, интервью, смешные Shorts и не только – скорее на Youtube Вікон. Твой уютный канал!