Дякую, тато: зірки телеканалу СТБ поділилися теплими спогадами та настановами своїх батьків

Наша опора, наш захист, наше щасливе дитинство – найменше, що можна сказати, згадуючи батька. 

Вони завжди готові були оберігати спокійний сон своїх дітей, а тепер боронять всю нашу країну.

Скільки спогадів теплих тепер повертають кожного у дитинство. Тому зірки телеканалу СТБ до Дня батька поділилися найприємнішими моментами, які подарували їм їх татусі.

Тетяна Висоцька — ведуча Вікна-новини, Таємниці ДНК

Для мене тато — ще й учитель, це він привів мене в професію. Ще зі школи прискіпливо вичитував домашні твори, так само вимогливо учив ставитися до всього. Ми говоримо про все — геополітику, прочитані книжки.

Я часто згадую, як ми разом у дитинстві співали пісень — він гарно співає, не я. Дуже ним пишаюся, тато прищепив мені не лише любов до професії, а й відповідальність по життю і любов до землі — він дуже крутий садівник, такої любові до рослини, розуміння, ще пошукати.

З появою дачі в моїй родині у нас з татом з’явилося ще більше тем для розмов!

Яна Брензей – ведуча Вікна-новини

“Завжди май свою думку” – це те, чому тато вчив мене із самого дитинства. Вчив і разом з тим купував книжки, науково-популярні журнали, відправляв на екскурсії, аби ця думка будувалася на знанні, на усвідомленні того, який світ складний і різнобарвний.

Найкращий дитячий спогад: мені років 4-5, я прокидаюся і в кімнату заходить мій тато, якого я не бачила цілу вічність (за дитячими мірками). Він був на заробітках за кордоном і щойно повернувся.

Тато обіймає мене і дає пачку із якимись яскравими цукерками, яких я ніколи до того не бачила і не куштувала. Це желейні ведмедики! Справжній делікатес у Запоріжжі 90-х.

Тато завжди вмів розширяти мої горизонти.

З першого дня великої війни мій тато займається волонтерством. Їздить на передові позиції, допомагає хлопцям і дівчатам, чим може. Він мій герой! І дуже пишаюся тим, що він робить.

Сьогодні я хочу подякувати татові за те, що навчив мене думати, любити, відстоювати себе. А ще – довго гуляти пішки. Це й досі моя улюблена фізична активність.

Ольга Кучер – ведуча Вікна-новини

Мій тато навчив мене цінувати кожен день. Він каже – якщо ти можеш отримувати задоволення від життя зараз, то роби це. А як не зможеш, то і не робитимеш.

Я завжди сміялася із цих простих слів, але сьогодні ця фраза містить глибокий філософський зміст про плинність буття і те, що наше життя – це найбільший дар і треба вміти цінувати його.

Моє дитинство припало на “голодні” 90-ті: розруха, безробіття, біднота. Але в якийсь день батько приходить з роботи й приносить цілий ящик морозива! Морозива! ЯЩИК!

І ми з братом не віримо своєму щастю, а тоді були перебої з електрикою і морозиво могло розтанути й ми пішли по гуртожитку і роздавали те морозиво іншим дітям “голодних” 90-х – дивовижні відчуття і спогади на усе життя!

Читати на тему

Рідне батьківське слово: зірки ICTV поділились найціннішими порадами від своїх татусів

Напередодні Дня батька зірки поділилися найціннішими порадами, які отримували від своїх тат. 

Пишаюсь своїм татом за те, що він завжди лишався добрим зі мною. У якій би скруті ми не були, що б не ставалося з нашою родиною – він усе витримав і був завжди поруч опорою для мене.

Доля виявилася жорсткою з нами, ми лишилися з татом удвох. Але він зміг пережити горе нашої родини, вистояв і ми змогли підтримати одне одного. Я завжди буду йому вдячна за це.

Григорій Решетник – ведучий проєктів Холостяк, Холостячка, Як ти?, Україна має талант, Неймовірна правда про українців

Від батька я засвоїв багато життєвих уроків. Один з них: ніколи не опускати руки. Як би складно не було, завжди необхідно знаходити в собі сили піднятися, зібратися і рухатися далі. Внутрішній стрижень має залишатися незламним.

Також тато на своєму прикладі навчив мене цінувати родину, шанобливо ставитися до дружини та дітей. Саме це мої батьки демонструють уже 40 щасливих років у шлюбі.

Я зростав у атмосфері любові. Пишаюсь тим, що у мене такі люблячі батьки та дуже мудрий тато.

Коли мені було років п’ять, ми з татом ходили по морозиво та молочні коктейлі. Батько знав, як я їх обожнював, тому купляв одразу кілька. Це був наш з ним маленький секрет. Найголовніша умова – щоб про це не знала мама (сміється).

І хоч мама, напевне, здогадувалася, мені подобалось, що у нас з татом були такі маленькі домовленості та чоловіча солідарність. До речі, таку практику зараз маю з моїми хлопцями. Інколи Христинка може насварити мене за це, тоді в хід йде чоловіча імпровізація (усміхається). Але ж як складно втриматися перед усмішкою дітей.

Пишаюсь своїм татом за те, що він для мене є прикладом людини, яка завжди тримає своє слово.

Хочу подякувати батькові за постійну підтримку у будь-який період мого життя. Коли я вирішив залишити один університет і вступити до іншого, слідуючи за своєю мрією, мама й тато мене підтримали. Коли я переїжджав з Миколаєва до Києва, вони також в мене повірили.

Вдячний татусеві за настанови й самовіддану любов. І хоч він менше говорить про почуття, ніж мама, я на 100% відчуваю його любов. Я знаю, що всім своїм серцем він вболіває за мене. Його присутність у моєму житті дуже важлива.

Обов’язково зателефонуйте сьогодні своєму батькові. Якщо є можливість, зустріньтесь з ним. Особливо у цей складний час – це дуже важливо. Повірте, не лише мами, але й татусі чекають на ваш дзвінок.

Я стараюсь телефонувати батькам щодня і закликаю до цього кожного. Якщо так сталося, що батьки вже не з вами, пом’яніть їх, згадайте теплим словом. Вони все одно поряд і пишаються своїми дітьми.

Надія Матвєєва – ведуча проєктів Все буде добре. Надійні поради, Неймовірна правда про українців, Щасливі за сім днів

Часто згадую наше з татом рибальство, мені було років 11. Години, які ми провели разом, об’єднані спільною справою. Тоді я відчувала, як тато любить мене та дбає про мою безпеку.

Я намагалася зробити все бездоганно, щоб порадувати його, щоб він мною пишався. Смажити спійману разом рибу – це задоволення! Такі щасливі моменти як урок на все життя: найважливіше у стосунках – увага, довіра, турбота. Це має бути взаємним.

Я вдячна татові, що, попри свої проблеми та непорозуміння з мамою, він як міг любив мене. І завжди був впевнений, що в мене вийде зробити будь-яку справу, якщо я дійсно захочу.

Поки є можливість, спілкуйтеся з батьком. Якщо є нагода, вчіться у нього. І обов’язково дякуйте, бо це гріє душу та надихає.

Кожному татові, який зараз у лавах наших захисників, щира подяка і побажання скорішої перемоги, повернення до родини, до дітей. Бережіть себе, будь ласка!

Марина Боржемська — ведуча проекту Щасливі за сім днів на СТБ

У мене дуже багато гарних та світлих спогадів, пов‘язаних з татом. Як ми крокували з ним до дитячого садочка і довгими дорогами він мене усьому навчав. Як їздили у походи з наметами. Як він заплітав мені коси, створював власноруч новорічні костюми.

Тато викладав у мене в школі предмет з біології, а я якось легковажно поставилася до навчання. Одного разу він поставив мені трійку зі словами: “Ти заробила стільки, на скільки ти наразі знаєш”. Було настільки незручно перед ним, що я завзято взялася за предмет і довела, що знаю його на відмінно.

Саме тато навчив мене благодійності. Багато років він працював у благодійному єврейському центрі, віддаючи повністю без користі усього себе та все, що він може.

Колись мені батько сказав: “Благодійність любить тишу. Якщо ти готова щиро поділитись тим, що маєш та можеш – роби це, але ніколи не чекай, що хтось тобі за це має віддячити. Ти це робиш за покликом власного серця”. 

Злата Огнєвіч — співачка, Холостячка

Мій тато — дуже мудра людина, яка багато чого мене навчила. З самого дитинства батько казав мені, що найголовніше — завжди залишатися людиною.

За будь-яких обставин, а особливо у найскладніші часи. Адже саме тоді людина проявляється найбільше. Бути відкритою, доброю, щирою, мудрою та обов’язково допомагати іншим — те, що вклав у мене мій татусь.

Ще тато казав, що краса — дуже швидкоплинна. Те, що постійно з нами, — наш розум. “Тому, донечко, берись за книжки”, – чула я від тата (усміхається). До речі, читати обожнюю з самого дитинства. Не уявляю без книг свого життя.

Найзворушливіший спогад, пов’язаний з татом, — з тих часів, коли ми жили в Криму. Батько служив тоді у морському флоті. І ми з нетерпінням чекали на його повернення додому.

Пам’ятаю, відкриваються двері — і на порозі стоїть хтось великий, з бородою та кудлатим волоссям… Я підбігаю і розумію, що це ж мій татусь! Я його міцно-міцно обіймаю, вдихаю запах потяга і цигарок, якими він пропах. Він тоді ще подарував мені особливу іграшку, яку я берегла аж до переїзду в Київ. 

Мій тато зараз знаходиться в Харкові, допомагає пораненим, оперує їх під обстрілами, в небезпеці… Я ним дуже пишаюся і хочу подякувати за те, якої сміливості він мене навчає по цей час.

Я зустрічаю неприємності з відкритими очима. Я не тікаю від проблем і бід, а борюся з ними.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, коли святкують в Україні День батька.