Фото Pexels Вони планували тижневе чергування, але залишилися в окопах майже на два місяці. 65-та окрема механізована бригада ЗСУ поділилася історією трьох своїх бійців, які стали символом незламності української армії, утримуючи позиції під Роботиним в умовах оточення. Сьогодні їх називають запорізькими кіборгами. В епіцентрі шторму 13 липня 2024 року двоє українських бійців — 35-річний стрілець Антон Самков з Хмельниччини та 57-річний кулеметник Андрій Чапухін з Луганщини — отримали наказ зайти на позиції біля Роботиного. Їхня місія мала тривати лише тиждень, але все пішло не за планом. Ворог контролював усі шляхи підходу за допомогою дронів, що унеможливило ротацію бійців. Під постійним вогнем артилерії, ракетних систем і авіабомб, Самков і Чапухін продовжували утримувати свою позицію. Ворог намагався витіснити їх усіма можливими засобами, але хлопці не відступали. Вони знищили щонайменше п’ятьох окупантів і поранили декількох інших. Щоб змінити вогневі позиції, бійці неодноразово викликали вогонь на себе. Фото: Unsplash Випробування, яке змінило все Після 28 днів у оточенні, через проблеми з серцем, Андрій Чапухін був змушений покинути позицію. Він не хотів цього робити, але його стан став загрозою для життя, тому командування вирішило евакуювати його. На його місце прибув 56-річний новобранець Іван Стасів, гранатометник зі Львівщини. Для Стасіва це був перший бойовий досвід, але разом із Самковим вони тримали оборону ще 26 днів. Життя на межі можливого В умовах постійної небезпеки та оточення, бійці боролися не лише зі зброєю, але й за виживання. Ворог намагався виснажити їх морально і фізично, час від часу пропонуючи здатися. Проте українські захисники залишалися непохитними — у відповідь на ультиматуми ворога летіли черги з кулеметів і удари українських дронів. Надіслати підкріплення не було можливості, тож дрони скидали боєприпаси, воду та їжу. Зв’язок із командуванням і побратимами підтримували через рації, які постійно потребували нових батарей. Змінити позицію або відійти було надзвичайно небезпечно через контроль ворожих дронів, тому бійці вирішили залишатися на місці й продовжувати боротьбу. Фото: Unsplash Читати на тему Вода з калюжі, щури та окупант в опаришах: як виглядає сувора буденність воїнів на передовій біля Роботиного 34-річний рівенчанин та ветеран АТО на псевдо Турбо розповідає: росіяни на позиціях озброєні до зубів. Оборона до останнього Після евакуації Чапухіна, Самков узяв на себе відповідальність за утримання рубежу. Разом зі Стасівим вони трималися ще 26 днів, неодноразово викликаючи вогонь на себе, аби змінити позицію або відійти в інше укриття. Попри значно більші сили ворога, українські захисники не лише не здалися, але й завдали значних втрат російським штурмовим групам. Стасів, попри відсутність бойового досвіду, швидко адаптувався і став надійним побратимом на полі бою. Співпраця бійців з аеророзвідкою та іншими підрозділами дозволила втримати позиції. Фото: Unsplash Сталеві кіборги Після 56 днів на передовій бійців нарешті вдалося вивести з позицій. Попри всі труднощі, Самков, Чапухін і Стасів залишилися живими та не отримали поранень. Вони стали символом непохитності українських воїнів, а побратими назвали їх сталевими кіборгами. Їхній дух і стійкість не зламалися навіть у найважчих умовах. Після короткої відпустки ці троє героїв повернулися до своїх побратимів, щоб продовжити боротьбу за свободу України. Історія Самкова, Чапухіна і Стасіва — це не просто епізод війни, а приклад того, як звичайні українці стають символами незламності, коли йдеться про долю їхньої землі. Це не єдині історії про героїзм і братерство на полі бою. Ще взимку цього року інші військові здійснювали подвиги, зачищаючи Роботине від окупантів. Вони працювали в тісній координації з іншими підрозділами, включаючи аеророзвідку та артилерію, демонструючи злагодженість і мужність у боротьбі за свободу України.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Джерело Facebook Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Вода з калюжі, щури та окупант в опаришах: як виглядає сувора буденність воїнів на передовій біля Роботиного 34-річний рівенчанин та ветеран АТО на псевдо Турбо розповідає: росіяни на позиціях озброєні до зубів.