Стояв під дулами автоматів годинами — історія водія, який роками евакуював людей з окупованих територій

Сьогодні за кермом міського автобуса, а тиждень тому виконував завдання військових. 57-річний водій з Дніпра Володимир Урський майже щомісяця буває у гарячих точках, щоб допомогти ЗСУ або ж вивезти цивільних.

На такій волонтерській роботі чоловік з 2014 року. Тоді він забирав з окупованого Донецька українських полонених, а на початку повномасштабної війни разом з колегами вивозив людей з окупованих росіянами Маріуполя та Бердянська.

Володимир Урський розповідає, як уже фактично дев’ять років поспіль його життя розділене на цивільне та військове. У цивільному він водій міського автобуса, в іншому — виконує завдання військової адміністрації.

За кермом автобуса Володимир понад 30 років. На перше завдання у військовій справі він поїхав ще влітку 2014 року, щоб вивезти з окупованого Донецька наших полонених. Володимир каже, що фото з того часу жодних немає, але вражень — на все життя.

Ось ми приїхали в Донецьк, нас там перевіряли. Я особисто стояв під дулами автоматів години дві чи три. І з усіх сторін автомати були направлені на мене.

За словами водія, наші бійці були заморені, знесилені й дуже хотіли їсти. Та найголовнішим було — якнайшвидше звідти забратися.

Евакуйовував Володимир з Донеччини й цивільних. Згодом завдань поменшало, але торік від 24 лютого водії дніпровських автобусів перейшли буквально у постійну бойову готовність.

Читати на тему

Це була війна з невидимим ворогом. Історія ліквідатора ЧАЕС про пережите, здоров’я та історичну операцію на легенях

Ліквідатор ЧАЕС про пережите в Чорнобилі та стан здоров’я нині.

Перші півроку на початку війни ми цілодобово були на фірмі. І постійно у нас автобуси були на виїзді з повними баками, повністю підготовані. Тільки сказали — і ми через п’ять хвилин уже виїжджаємо.

У березні 2022-го Володимир у складі гуманітарної колони з різних міст їздив на окуповану територію забирати людей, які тікали з Маріуполя та Бердянська.

Колона з 70 автобусів чекала людей на трасі кілька днів. Потім з евакуйованими її ще два дні не випускали з Василівки. Володимир згадує — біженців тоді було під 4,5 тисячі. І всі хотіли їсти та пити. Людям допомагали місцеві — давали по 20 буханок хліба на автобус.

Володимир каже, що на перші гуманітарні місії їздив ще зі своїм 32-річним сином-водієм Артуром. Та вже рік він воює у лавах ЗСУ.

Нині понад 100 водіїв міських маршрутів у Дніпрі допомагають військовим та цивільним. Ще кілька сотень стали на захист країни.

Раніше ми розповідали про спогади людей після трагедії у багатоповерхівці Одеси 23 квітня минулого року та що з будівлею зараз.

До речі, у Вікон є Telegram-канал. Підписуйся!