Встиг освідчитися коханій і загинув за Україну: історія журналіста Олександра Махова

Слова “жити”, “боротися” та “перемагати” стоять в одному рядку зі словом “помирати”. На жаль, смерть стала частою гостею в українських оселях. 

Цього разу в бою під Ізюмом на Харківщині 4 травня вона забрала життя відомого журналіста Олександра Махова. 

Щойно розпочалась мобілізація, сумнівів у Олександра не було. Він був готовий змінити мікрофон на зброю і захищати Україну. 

Життя Олександра Махова                                    

Він багато років працював військовим кореспондентом на телеканалі Україна, торік перейшов на телеканал Дом.  

До 2014 року жив у Луганську, з ризиком для життя до останнього робив матеріали про захоплення міста.

Вірив у звільнення Донбасу і з усіх сил прагнув допомогти пришвидшити це як журналіст або військовий. 

Буду знімати, як встановлюють український прапор. Або під’їду до свого будинку на БРДМ. У будинку, напевно, буде діра від снаряду. А я знайду ключі від квартири у своєму рюкзаку, підіймуся на сьомий поверх.

У 2015 році зрозумів, що має допомогти фронту не лише професією, тож Олександр Махов уперше пішов добровольцем на фронт.

Отримав там позивний Журналіст, адже встигав писати, дотепно розповідаючи про армійський побут. Після дембеля повернувся на телебачення.

Читати на тему

Володимир Зеленський про Азовсталь, Олександра Махова та підтримку партнерів

“Домовляємось і сподіваємось – продовжити порятунок людей з Азовсталі, з Маріуполя. Там ще залишаються цивільні. Жінки, діти.”

Його професійне життя квітло, було насиченим та наповненим.

Він встиг побувати з експедицією на станції Академік Вернадський в Антарктиді, показував українських миротворців у Конго. 

А на початку пандемії знімав рятувальну місію з китайського Уханя та обсервацію в Нових Санжарах.

Часто повторював, що життя одне. Був спраглий до нових вражень. Любив небанальні подорожі. 

Тому й за межами професії не був пасивний, а полюбляв активний відпочинок. 

Колеги пригадують його доброту, почуття гумору, вміння розрядити будь-яку атмосферу та власний “бренд” — брови.

Загибель

Коли розпочалася повномасштабна війна, Олександр Махов, не роздумуючи, поїхав до військкомату. 

Зі своїм підрозділом воював на Харківщині — одному з найважчих напрямків. 

Попри постійні обстріли та неважке поранення продовжував жити, відсвяткував свій день народження, не втрачав оптимізму. Будував плани на майбутнє.

Саме на фронті освідчився коханій дівчині з кільцем від гранати замість обручки. 

Але вже 4 травня Олександр Махов загинув від ворожого обстрілу, захищаючи Ізюм. Своє останнє повідомлення Сашко завершив цими словами:

Я хочу, щоб ви гордилися нашою армією. Ми б‘ємося за нашу країну. За наш дім. 

Поки що не відома кількість загиблих захисників Маріуполя, найгарячішої точки України. Ці люди б’ються за наш дім до останнього.

Що зараз відбувається на заводі Азовсталь, дивіться звернення командира.