На лекції для аспірантів психології наголосили, що батьки мають приймати своїх дітей такими, якими вони є, а не намагатися зробити їх відповідними власним уявленням.
Зі сторони це може здаватися очевидним. Але досвід клінічної практики й особистого батьківства показує: прийняття власної дитини — одне з найважчих завдань. Особливо тоді, коли її поведінка не відповідає батьківським очікуванням або цінностям.
Про це пише Psychology Today.
Фахівці наголошують, що приймати дитину не означає дозволяти їй робити все, що заманеться. Це не виключає дисципліни, але змінює її сенс.
Дисципліна — це не покарання, а навчання та створення безпечного середовища, у якому дитина здобуває самоконтроль і впевненість.
Чому очікування батьків можуть зруйнувати гармонію в сім’ї
Психіатри Стелла Чес та Олександр Томас у книзі Знай свою дитину описали три вроджені типи темпераменту: легкий, повільно, який повільно набирає обертів та складний.
Вони довели, що гармонія в сім’ї залежить не від того, наскільки дитина відповідає уявленням батьків, а від того, чи готові дорослі підлаштувати свої очікування під реальний характер і потреби дитини.
Коли цього не відбувається, діти часто відчувають себе невдахами або небажаними. І це відлунює в дорослому житті — впливає на стосунки, самооцінку та здатність долати труднощі.
Психологи радять зміщувати увагу з проблем дитини на її сильні сторони — так звані острови компетентності. Це допомагає зміцнити емоційний зв’язок і показати дитині, що її інтереси важливі.
Так, один підліток із труднощами в навчанні захоплювався садівництвом.
Спершу батьки відкидали його інтерес як дивний, але згодом підтримали — і це стало ключем до покращення стосунків у сім’ї.
В іншій сім’ї батько, який мріяв про спортивні досягнення сина, погодився разом відвідувати уроки живопису. Це зблизило його з хлопчиком і знизило рівень дитячої тривожності.
Безумовна любов як фундамент
Прийняття ґрунтується на безумовній любові — коли дитину цінують незалежно від її оцінок, здібностей чи подібності до батьків. Саме така любов формує у дітей відчуття гідності, впевненості та стійкості.
Не кожна дитина стане відмінником чи спортсменом. Але кожна заслуговує на те, щоб її любили такою, якою вона є, — резюмують фахівці.
Разом із тим війна створила нові проблеми: чимало дітей втратили батьків на фронті або опинилися в евакуації без рідних.
Частина з них потребує термінової опіки, і на державу та суспільство лягає відповідальність знайти для них не просто дах над головою, а люблячі руки, які зможуть підтримати у найважчі моменти.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!