“Світ ловив мене, та не спіймав”, — говорив видатний український філософ Григорій Сковорода. Але що, якщо світ таки впіймав тебе у свої тенета, а бажання вирватися стає все нестерпнішим?
Цивілізація задовольняє майже всі наші потреби, але натомість захоплює кожен клаптик простору. Втекти від заторів, шуму доріг і людей навколо непросто, якщо ти живеш у мегаполісі на кшталт Києва чи Дніпра. Але іноді невимовно хочеться.
Тому практика міграції в маленькі міста і селища стає популярнішою. Люди показують свій сільський побут у стареньких відреставрованих хатах, а хтось ділиться життям у містечках, де все спокійно і розмірено.
Люди пояснюють рішення переїхати по-різному: пережити важкий етап у житті, відновитися психічно, вирватися з міського шуму. Але вони не жалкують про свій вибір. Можливо, лише про те, що не наважилися на це раніше.
Вікна-новини поговорили з психотерапевткою ГО Центр психологічної допомоги Конфіденс Аліною Смирновою про те, чому людина, що все життя жила у мегаполісі, може захотіти переїхати у село чи маленьке місто.
Втекти до села: люди показують свій побут у соцмережах
У TikTok поширюють чимало відео з історіями про переїзд. Раніше ці люди жили у Києві та інших “мільйонниках”, та врешті вирішили змінити середовище.
Велике місто та люди, які “вилізають на голову” нерідко викликають тривожність. Зміна місця проживання дає відчуття простору і свободи, а також можливість переосмислити життя.
@dimon.sb.life З Києва у село — новий старт! 🛠 Ремонт за 2 місяці. Відновлюємо не лише дім, а й себе. Великий об’єм роботи за два місяці, чи ні? Пишіть у коментарях. #переїзд #життявселі #ремонтбудинку #своїмируками #FYP ♬ In the Lifetime – Melodia Simples
Хоча життя в селі чи маленькому містечку менш насичене, та не всі люди прагнуть до постійної соціалізації та розваг. Єднання з природою, тиша місцевих парків, неспішність ритму життя — те, що стає головним.
Є й практичні плюси, адже знайти роботу і житло буває навіть легше, ніж у великих містах з відповідною великою конкуренцією.
@ivanka_diachuk От такі от справи #зміставсело #хатавселі ♬ Souvenir De Paris – Martin Taylor
Якщо говорити про життя в селі, то це можливість завести власне господарство та певним чином ізолюватися за забором.
Тут не буде сусідів, мотоциклів серед ночі, які нагадують звук Шахеда і балакучих людей на лавочках під під’їздом.
@tasamaanichka Чи правильно я зробила, що переїхала в село? #хатавселі ♬ оригінальний звук – tasamaanichka
А замість продуктів із супермаркету — свої фрукти та овочі, яйця від домашньої курки, натуральне козине молоко та інші смаколики.
Насамкінець незагазоване повітря, близькість до рослин і відчуття, що більше нічого не тисне на мозок.
Переглянути цей допис в Instagram
Чому ми втомлюємося від міста
Місто — це не тільки метро, кава to go і “зустрінемось на Палаці Спорту”, нагадує психотерапевтка Аліна Смирнова. Це ще й величезне навантаження на психіку.
Особливо зараз, коли в голові часто фоном звучить повітряна тривога. І навіть улюблений Київ часом виснажує до краплі.
Це є однією з причин, чому мегаполіс починає “тиснути”, а українці останнім часом шукають спокій у селах, лісах і маленьких містах.
— Надмірність стимулів — звуків, запахів, натовпу, візуальної реклами — виснажує як психіку, так і тіло. У цьому сенсі Георг Зіммель (німецький філософ та соціолог — ред.) ще понад сто років тому писав про “вимушену апатію” мешканця великого міста — захисну реакцію на постійний потік подразників, — пояснює експертка.
В Україні це особливо помітно в переповненому транспорті, торгових центрах, вуличному шумі, в якому постійно звучить щось нове — від рекламних гасел до сигналів тривоги.
— Як писав Чарльз Монтгомері у “Happy City”, місто повинне бути джерелом радості, а не перевантаження, однак в умовах неадаптованої міської інфраструктури все це стає джерелом втрати концентрації, підвищеної тривоги й бажання втекти.
Як війна змінює наше сприйняття міст
Київ, Харків, Одеса, Миколаїв — колись це улюблені місця для життя, а нині великі мішені російської армії. Це формує колективну й індивідуальну травму у жителів.
За словами Аліни Смирнової, нейропсихологи дослідили, що загроза в просторі запускає реакцію “бий або тікай”, і тіло автоматично шукає безпечніший ландшафт.
— Саме тому багато українців, навіть маючи роботу в Києві, несвідомо тягнуться до менших міст або сільської місцевості — звідти “менше видно” і “менше чути” війну.
Це не лише про фізичну безпеку, а й про відновлення базового відчуття контролю над життям.
Переїзд із мегаполіса: зцілення чи криза
Переїзд може стати як порятунком, так і викликом, застерігає психотерапевтка. Вона посилається на ідеї експерта з генерального планування міст Дейвіда Сіма, яка полягає у тому, що менші простори створюють відчуття близькості, вповільнення, людяності.
— З іншого — шок від втрати звичних структур (швидкий темп, доступність, анонімність) може викликати тривогу, ізоляцію, навіть депресивні переживання.
Особливо це помітно в українському контексті, коли переїзд — не завжди вибір, а вимушене рішення через війну або втрату роботи.
У разі переїзду психіка може зреагувати внутрішнім конфліктом: “мені тут безпечніше, але душа залишилась там”.
Чи дійсно село або маленьке місто може нас заспокоїти
Переїзд в маленьке місто чи село — це не завжди втеча, але часто — спроба психіки відновити баланс.
Соціолог Зиґмунт Бауман стверджував, що сучасне місто — це “текуча” конструкція, в якій важко закріпитися та знайти стабільність.
— Переїзд у тихіший простір стає символічним бажанням зупинити цей “вихор”. Та водночас страх має географію: ми думаємо, що втечемо від тривоги, змінивши місце, але переносимо її з собою, — каже пані Аліна.
Тобто розмір міста не вирішує внутрішніх питань, якщо вони не проговорені й не пропрацьовані професійно. А втеча з мегаполіса не розчинить переживань та негативних емоцій.
Тиша й спокій села — як ресурс для творчих людей
Спокій сільського життя або розслабленість маленького міста може пробуджувати нашу творчість і креатив.
— Для творчих людей тиша — це не просто відсутність звуку, а середовище для глибокого контакту з собою. Саме в умовах “не шумного простору” з’являється інтуїція, образи, натхнення, — пояснює психологиня.
Це називається режимом дефолтної мережі мозку — коли ми не завантажені зовнішніми стимулами, а “внутрішній голос” стає гучнішим.
Це може бути будиночок у Карпатах, дача за місто або навіть тихе місце у міському парку. Вони можуть дарувати нам відчуття повільного ритму і допомагати зосереджуватися на своїх думках.
Як відновлюватися, якщо неможливо залишити межі мегаполіса
Якщо втеча недосяжна, важливо створити “острівець спокою” навіть у великому місті.
— Мегаполіс в Україні сьогодні — це не просто простір, а виклик психіці. Він може виснажити, а може стати місцем зцілення, якщо вчасно помічати свої потреби.
Психотерапевтка підкреслює, що розмір міста ще не гарантія спокою. Головне — усвідомленість, ритм та простір для себе.
Аліна Смирнова наводить кілька дієвих стратегій, які підтверджуються дослідженнями сучасної психотерапії:
- мікро-природа: зелене підвіконня, відвідини ботанічного саду або лісу, прогулянки в парку;
- цифровий мінімалізм: зменшення кількості інформації, яку споживаєш (менше новин, чатів, відключення push-сповіщень);
- тіло в русі: піші прогулянка без телефону, які є мікро-перезавантаженням нервової системи;
- ритуали тиші: медитація, глинотерапія, читання чи просто 10 хвилин у тиші;
- живе спілкування: короткі бесіди з сусідами, бариста, колегами та більш тісне спілкування з друзями та рідними, які повертають людину в “людяність” серед безликого потоку.
Іноді метушня цього світу вбиває в нас радість. Тож важливо знати, як повернути оптимізм у життя.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!