За лаштунками домашнього насильства: чому жінки не можуть вирватися з пастки агресора

Домашнє насильство є не лише принизливим, але й надзвичайно небезпечним явищем, яке може призвести до серйозних наслідків для здоров’я та навіть життя. 

Багато людей, які перебувають у таких стосунках, не можуть розірвати це коло насильства. Найпоширенішою причиною є страх, але існують й інші важливі чинники, які також відіграють свою роль.

Про причини, того чому жертви насильства не йдуть від агресорів, видання ELLE розпитало  психологиню Олену Надточій, фахівчиню мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. 

Чому кривдники стають кривдниками?

Насильство в родині, яке може бути як фізичним, так і психологічним, часто тягнеться корінням з дитинства. 

Олена Надточій пояснює, що якщо дитина зростає в родині, де один із батьків є агресором, вона може перенести модель насильства у свої стосунки в майбутньому. 

Існують відмінності у формах насильства за статтю: чоловіки частіше вдаються до фізичного насильства, тоді як жінки можуть застосовувати психологічні методи агресії, зокрема маніпуляції та приниження.

Незалежно від того, в якому вигляді проявляється агресія, вона завжди є небезпечною і потребує негайного припинення, а ситуація — втручання.

Чому жертви не йдуть від кривдника?

У родинах, де є насильство, досить часто постраждалі ігнорують тривожні сигнали й продовжують терпіти знущання.

Це пояснюється психологічними механізмами, які визначаються природою людського сприйняття. 

Людський мозок схильний уникати складних відповідей, тому легше ігнорувати загрозливі ситуації, ніж бачити всю картину, — пояснює психологиня.

Основною причиною, чому людина залишається в такій ситуації, є страх. Однак цей страх має різні джерела, й на людину, яка терпить насильство, впливають інші фактори, які можуть бути не очевидними для сторонніх.

1. Страх перед змінами, який нав’язує сам кривдник

Агресори часто знищують віру постраждалих в себе, маніпулюючи почуттями й переконуючи, що вони нічого не варті. 

Це відчуття може супроводжувати людину не лише на психологічному рівні, але й впливати на її фізіологічний стан і соціальну активність. 

Фото:Pexels

Постраждалі починають сумніватися в собі, відчувати, що не заслуговують на кращу долю, і навіть бояться втратити кривдника.

Постійні сумніви в собі, зміни настрою та кола спілкування можуть вказувати на те, що людина живе з кривдником, — пояснює психологиня.

Вона також зауважує, що важливо звертати увагу на газлайтинг — метод маніпуляції, при якому постраждалі починають сумніватися в адекватності свого сприйняття реальності.

Часто кривдники повторюють фрази на кшталт, але ж ти знала, що так буде, і допустила це, ти ж бачила, що я не в тому настрої, — додає вона.

2. Фінансова залежність від кривдника

Фінансова залежність є однією з найпоширеніших причин, чому жінки не можуть покинути насильницькі стосунки. 

Фото: Pexels

Це особливо актуально в родинах, де чоловік є основним годувальником. Постраждала, яка фінансово залежна, часто не впевнена у своїй здатності забезпечити себе та дітей.

Якщо в родині, де жінка залежна фінансово, є діти, то постраждала має сильний страх завершити травматичні стосунки, адже не має впевненості, фінансової подушки.

3. Романтизація і співчуття до кривдника

Інколи постраждалі відчувають жаль до агресора через так званий стокгольмський синдром — емоційний стан, коли людина починає відчувати симпатію та прив’язаність до свого кривдника.

Фото: Pexels

Це може бути посилено періодами каяття з боку агресора, які ведуть до того, що жертва починає виправдовувати його поведінку. 

Агресор може переконувати постраждалу в тому, що стосунки здатні його зцілити, зробити кращим. Це не має нічого спільного зі справжнім розкаянням, — зазначає психологиня.

Читати на тему

Потерпають як жінки, так і чоловіки. ООН відзвітувала про сексуальне насильство під час війни в Україні

Під час засідання Ради безпеки ООН було зачитано звіт про сексуальне насильство в умовах війни. Читай, скільки українців постраждали внаслідок насилля з боку росіян.

4. Страх втратити найбільш пристрасні стосунки

Інколи постраждалі не залишають насильницькі стосунки через сильний статевий потяг до кривдника. 

Фото: Pexels

Інтенсивні емоційні та фізіологічні реакції можуть сприйматися як щось позитивне, що утримує жертву в цих стосунках.

Коли є активні залицяння з боку партнера, потік емоцій настільки стрімкий і потужний, що сприйняття іншої людини через шок відключається, — зазначає психологиня.

5. Викривлене бачення ідеального партнера

Часто постраждалі перебувають у токсичних стосунках через спотворене уявлення про романтичні стосунки, яке формувалося під впливом поп-культури та соціальних стандартів. 

Фото: Pexels

Це уявлення про ідеальну пару часто може слугувати причиною, через яку людина залишається з агресором.

Все життя нам говорили, що романтичне кохання має чарівну властивість допомагати нам, жінкам, повністю реалізуватися і стати щасливими, — підсумовує психологиня.

6. Почуття провини та відповідальності

Дуже часто постраждалі від насильства вірять, що вони самі є причиною агресії. Це почуття провини змушує їх залишатися в стосунках і терпіти, оскільки вони переконані, що можуть виправити ситуацію або змінити поведінку кривдника.

Фото: Pexels

Вони думають, що їхня поведінка чи відсутність дії провокують насильство, і тому не намагаються покинути стосунки, адже бояться ще більше нашкодити партнеру.

Жертва не може вийти з цих стосунків, тому що вважає, що є причиною насильства, не усвідомлюючи, що агресор сам обирає цей шлях, — пояснює Олена Надточій.

7. Страх за дітей

Одним із найбільших страхів жінок, які зазнають насильства, є те, що вони не зможуть захистити своїх дітей, якщо залишать агресора. 

Жінки часто намагаються утримати родину заради дітей, переконуючи себе, що сім’я має бути разом. 

Фото: Pexels

Проте, це є дуже небезпечним підходом, оскільки діти також можуть стати жертвами насильства або жити в атмосфері постійного страху та тривоги.

Мати часто вирішує залишитися в таких стосунках, щоб не порушувати цілісність родини, однак це може призвести до ще більшої травматизації її дітей, — зазначає психологиня.

8. Соціальний тиск і стигматизація

Інколи жертви насильства бояться звертатися за допомогою або залишати агресора через страх бути засудженими суспільством. 

В Україні, як і в багатьох інших країнах, існують стереотипи щодо того, що жінки повинні терпіти труднощі, зокрема у родинних стосунках. 

Фото: Pexels

Жертви часто переживають через можливий осуд родичів, друзів чи навіть колег.

Якщо жертва з маленького містечка, вона боїться звертатися до поліції чи психолога через страх осуду та ярлика слабкої, — розповідає психологиня.

Як допомогти постраждалим від насильства?

За словами Олени Надточій, перше, що необхідно робити — це звертатися до професіоналів: психологів, соціальних працівників або юридичних консультантів. 

Також важливо розуміти, що кожна людина, яка переживає насильство, має право на безпечне середовище та на підтримку з боку близьких і друзів. 

Суспільство має навчитися слухати, підтримувати та не засуджувати, — наголошує психологиня.

Щодня понад 140 жінок втрачають своє життя через домашнє насильство. Ця статистика ООН шокує й ставить під питання багато аспектів нашого суспільства. Як зупинити цю страшну тенденцію та чому жертви не завжди шукають допомогу? Відповіді на ці запитання у нашому матеріалі.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!