Повернення з війни: як допомогти ветеранам пережити болючий досвід

Процес повернення з війни — фізичного та ментального — не менш важливий, ніж вступ до війська. Для кожного, хто проходить війну, це травми. Що мають знати рідні, друзі, цивільні про потреби ветеранів?

Воєнний кореспондент, режисер та автор книги Плем’я. Про повернення з війни й належність до спільноти Себастьян Юнґер завітав на подкаст Простими словами та розповів про найважливіше для ветеранів.

Як допомогти ветеранам прожити війну — поради цивільним

Здатність ризикувати та жертвувати собою заради безпеки дітей — те, що дало людству можливість вижити серед хижаків. Нині заради безпеки дітей ми змушені об’єднуватися. Через готовність жертвувати та інші особисті риси ми можемо відчути задоволення.

Під час війни має значення те, наскільки близько ви перебуваєте до свого дому, який захищаєте. Якщо ворог загрожує вашим рідним у вас удома, то боротьба не є питанням хоробрості. Це щось абсолютно інше, це любов, — каже Юнґер.

У бійців, які не бачать сенсу у війні та воюють на чужій території, значно більша кількість випадків ПТСР. Захист дому психологічно легший, ніж напад.

Нормалізація війни є проявом адаптації. Поступово ми звикли до війни, і сьогодні нас не так лякає те, що вселяло жах 24 лютого 2022 року. Себастьян Юнґер бачить у цьому небезпеку — ми стаємо більш ізольованими, а ізоляція робить нас вразливими до проблем психіки.

Подолати психологічні травми легше у групах людей. Відчуття спільноти допомагає, повертає до еволюційного минулого. На фронті військові оточені своєю комфортною спільнотою, тому коли повертаються у тил, можуть мати відчуття ізольованості.

Читати на тему

Повага до воїнів — як комунікувати з героями війни та не відводити очі

Повернення військових додому та зустріч з новими викликами: як допомогти ветеранам після війни.

На фронті військові проявляють максимум своїх людських якостей: благородства, мужності, люті та щирості.

Тож після повернення не відчувають такого зв’язку, як із побратимами. Адже цивільним не потрібно геройствувати, жертвувати життям, шукати вихід з небезпеки.

Може виникати питання: “Для чого я взагалі живу?”. Якщо мені не треба нічого більшого, крім як сходити в магазин і повечеряти, то я можу почуватися ніби зменшеною версією себе й відчувати розчарування, — додає Юнґер.

Фото: Мінветеранів

Ветеранська ратуша — перший захід виступів ветеранів, ініційований у 2015 році Юнґером. Він поширився у США. Суть така: форум у міській ратуші, де ветерани 10 хвилин розповідають цивільним та іншим ветеранам про свій досвід війни.

Підтримка ветеранів подумки нічого не означає, якщо не слухати їх, уникати, відводити очі, соромитися чи боятися. Як організувати таку зустріч — читай на цьому сайті.

Слова та емоції ветеранів можуть бути різними — і це нормально. Розділити тягар війни важливо, бо так легше жити. І почуття наших захисників повинні переживати не лише вони, а й ті, кого вони захищають. Тоді перемоги, поразки, втрати та здобутки належать одній спільноті, одному народу.

Раніше ми розповідали про не менш важливу проблему — родичів ветеранів, на плечі яких падає догляд, побут і робота.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!