Повага до воїнів — як комунікувати з героями війни та не відводити очі

Питання інтеграції суспільства до ветеранів та підготовки наших дітей до побудови абсолютно нового українського погляду на реальність все частіше виринає то тут, то там — поміж матерів та подруг у кафе, серед військових у вільну хвилину далеко від дому, на панельних дискусіях різних ініціатив та заходів.

Обʼєктивно: ця тема не страждає на брак висловлювань від держави та громадян. Бо неважко передбачити, що Україна цілком ймовірно може стати країною з найбільшою кількістю ветеранів у світі. Лише зараз, за даними Мінветеранів, кількість осіб, що пройшли війну, сягає 500 тис.

Водночас не завжди розмови виходять на рівень втілення ідеї. Бо часто може здатися, що для того, аби побудувати новий світ, потрібні тисячі реформ, перезапусків та нові інституції, кожна з яких деінституалізовано опікуватиметься одним напрямком.

Якщо ж запитати ветеранів — чого не вистачає, який ваш досвід може допомогти іншим? — хтось скаже про подяку, інший — аби його чули та не ігнорували. А всі ці речі — про одне: повагу.

Як допомогти ветеранам

Редакція Вікна-новини неодноразово шукала відповіді на запитання, як допомогти ветеранам повернутися у звичне життя, якою повинна бути реакція цивільних та як, власне, подякувати за подвиг. Насправді відповідей ще може бути дуже багато, але ми знову й знову повертатимемося до цієї теми — інтеграції суспільства до ветеранів.

26 вересня 2024 року я відвідала форум від СОС Дитячі містечка — благодійної організації, що дбає та допомагає дітям з та без батьківської опіки. У тебе виникне запитання: де звʼязок?

По-перше, наразі батьки цих дітей захищають нашу країну. І діти, і батьки, що пройшли важкі випробування й стрес, потребують розуміння, підтримки, а деколи й допомоги.

По-друге, ці діти за кілька років стануть молоддю, якій будувати країну за тим вектором, який дорослі закладають зараз. 

Depositphotos

На панельній дискусії Реабілітація та реінтеграція захисників у їхні сім’ї та соціальні статуси поза військовою службою, ветерани та волонтери обговорили питання, які, на їхню думку, зараз потребують уваги від суспільства. 

Зокрема, виступив засновник ГО Асоціація ветеранів Плече побратима, ветеран Андрій Ратушний та член ради Корпусу військових капеланів Християнської Служби Порятунку Борис Пушкель.

Так, Плече Побратима у співпраці з Боярською міською радою працюють над розбудовою ветеранського хабу, який буде точкою опори для ветеранів, їхніх сімей, дітей, а також всіх громадян, яким буде потрібна допомога.

Громадська організація допомагатиме з пошуком житла, роботи, надаватиме фінансову та юридичну допомогу, а головне — хоче створити спільноту, яка стане опорою для ветеранів та їхніх сімей.

Андрій Ратушний вже півтора року лікується після поранення. Та вирішив, що може допомагати й іншим, обʼєднати всіх людей у громаді.

Unsplash

— Хочемо, щоб нас почули. Але хлопці повертаються, хлопці замикаються, а потім буде вже, мабуть, пізно. Їх важко кудись витягнути, влаштувати зустрічі.

У нашій громаді — більше як дві тисячі ветеранів. Ми робимо цей простір, щоб нас чули: влада, місцеві, діти, всі, — зазначив Андрій Ратушний.

Читати на тему

Казки На вушко від ветеранів війни — проект, що дає змогу дітям слухати історії, поки батьки та дідусі на фронті

Дізнайся про проект із запису аудіоказок для дітей голосами ветеранів війни.

Що болить ветерану? 

— Ви можете сказати, чого саме не вистачало і що потрібно зараз ветеранам?

— Важко прийти з нуля і бачити гуляння. Це дійсно важко, інколи в голові не вкладається — в час, коли йде війна, хлопці гинуть. Ті, хто хоч раз побував на нулі, ставляться до цього інакше.

Тому зараз я буду робити все те, що планую: підтягувати побратимів, їхні сімʼї, дітей і всіх-всіх, щоб ми спілкувалися, підтримували одне одного. Бо й сімʼї бувають різні, по-різному реагують…

Я хочу, щоб ми це робили вже зараз. Тих, хто повернувся — треба витягувати. Спочатку — відпочинок з сімʼєю, потім обовʼязкові консультації з юристами, психологами, — відповідає ветеран.

Член ради Корпусу військових капеланів Християнської Служби Порятунку Борис Пушкель також додав: суспільство треба навчити поваги до ветерана.

Unsplash

— Я знаю по собі та своїх побратимах, що ветеран потребує поваги та розуміння. Коли ти йдеш у формі й від тебе відвертають очі — це тригерить.

Насправді дуже багато треба проводити роботи з цим ментальним розумінням ветерана, військового, бо це й буде стабілізувати людину після всього пережитого, — виснував Борис Пушкель.

Раніше ми розповідали тобі, як компаніям та роботодавцям готуватися до повернення ветеранів на цивільну роботу та про що варто подбати перш за все.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.