Від Білла Клінтона до сусіда по під’їзду — історії про зради завжди викликають одне й те саме питання: Чи можна було це передбачити? Виявляється, так.
Вчені з Університету Коча (Стамбул) провели детальне дослідження і виявили чотири конкретні фактори, які майже гарантовано штовхають людину в чуже ліжко. Дослідники опитали 280 молодих людей, які перебувають у стосунках, проаналізувавши їхнє минуле, стиль спілкування та сімейну історію. Про це пише Daily Mai.
Ось 4 червоні прапорці, на які варто звернути увагу.
Сімейне прокляття: батьки зраджували
Яблуко від яблуні падає недалеко, і статистика це підтверджує. Учасники, чиї батьки мали романи на стороні, виявилися значно більш схильними до зрад.
Психологи пояснюють це не поганими генами, а поведінкою. Діти несвідомо копіюють батьків, сприймаючи зраду як спосіб захисту від емоцій або розв’язання проблем. Вони вчаться приховувати почуття й уникати щирості, що у дорослому житті призводить до пошуку втіхи на стороні.
Ефект бумеранга: зраджував раніше — зрадить знову
Найсильнішим провісником невірності виявилася власна історія людини. Якщо твій партнер вже мав досвід зрад у попередніх стосунках, ймовірність рецидиву є максимальною.
Чому це працює? Для таких людей бар’єр вже зламано. Дослідники назвали це найсильнішим зв’язком у своєму аналізі. Тож сподіватися, що зі мною все буде інакше, на жаль, наївно.
Синдром самотнього вовка (уникнення прив’язаності)
Люди, які бояться занадто зближуватися і постійно відстоюють свою незалежність, знаходяться у зоні ризику. В науці це називається високий рівень уникнення прив’язаності.
Для таких осіб зрада — це не пошук кохання, а спосіб довести свою автономність. Вони зраджують, щоб не відчувати себе поглинутими стосунками, і використовують інтрижки як дистанціювання від основного партнера.
Емоційний та інтимний голод
Тут все логічно, але від цього не менш болісно. Низький рівень емоційної або сексуальної близькості в парі стає прямим шляхом до гречки.
Якщо людина не відчуває задоволення своїх базових потреб вдома, вона йде добирати це зовні. Це спроба залатати діру в самооцінці або лібідо.
Чому старатися більше не допоможе
Найсумніша частина полягає в тому, що коли механізм запущено, зупинити його майже неможливо. Це підтверджує паралельне дослідження канадських вчених з Університету Нью-Брансвіка. Вони опитали 362 дорослих про те, як ті намагалися втриматися від спокуси.
Люди використовували три тактики:
- Покращення стосунків: більше побачень, красивіший одяг, частіший секс з партнером (75% опитаних);
- Уникнення: фізична дистанція від об’єкта пристрасті;
- Знецінення: спроба знайти недоліки в потенційному коханці.
Результат? Нульовий. Жодна з цих стратегій не вплинула на реальну статистику зрад.
Якщо людина схильна до невірності (через фактори, описані вище) і відчула спокусу, ніякі романтичні вечері чи сила волі вже не рятували ситуацію.
Висновок вчених простий: звертай увагу на червоні прапорці ще на березі. А якщо проблеми вже є — допоможе хіба що фахова терапія, яка працює з глибинними причинами (наприклад, дитячими травмами), а не спроби просто перетерпіти спокусу.
Дехто, перебуваючи в нібито щасливих стосунках, досі продовжує користуватись додатками для знайомства, наприклад, Tinder. Як зрозуміти: це зрада чи емоційна розрядка ми пояснювали в нашому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!

