Руся Данілкіна — справжній приклад незламної української захисниці, адже в дуже юному віці стикнулась з чималою кількістю випробувань. Та попри все, зараз вона продовжує надихати своїм прикладом.
У 18 років Руслана пішла доброволицею на війну. Як операторка-зв’язкова передавала побратимам координати розташування окупантів аж до лютого 2023 року.
В один день її життя змінилось назавжди. Автівка, у якій їхала захисниця, потрапила під обстріл, тож Руслана ледь не загинула та втратила ногу.
Після цього захисниці довелось пройти п’ять складних операцій та протезування. Та попри ці виклики, які б не хотілось, аби взагалі хтось проживав, Руслана не лише не здається, але й прагне давати гідний приклад людям з подібними історіями. Тож під час зйомок шоу єПитання на Новому каналі ветеранка поділилась порадами, як після пережитої трагедії не втратити віру в себе та продовжувати жити далі.
На своєму досвіді, ще на початку лікування я зрозуміла для себе, що в мене є два шляхи: легший — закритися в собі від зовнішнього світу та здатися, або обрати складніший — спробувати жити.
Руся Данілкіна говорить, що розуміла — життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Проте ухвалила рішення спробувати піти цим шляхом попри труднощі.
Руся Данілкіна: що допомогло не здаватися
Перша порада ветеранки стосується наповнення кожного дня власними сенсами й спробами навчитись нарешті розуміти власні бажання. Це допомагає почути саме свої потреби та вчасно їх задовільнити.
Коли ж це вдасться зробити, буде легше виконати наступу пораду — помічати приємні дрібниці та радіти їм.
Я навчилася дивитися на все під іншим кутом, з більшою вдячністю та захопленням.
Та разом з тим важливо усвідомити людині у складних життєвих обставинах, що вона не сама. Навіть якщо фізично немає поряд важливих для тебе людей, завжди знайдеться хтось, хто готовий тебе підтримати.
Крім того, Руслана каже, що тому вона й розповідає свою історію — аби підтримати інших та показати їм, що вони не одні опинились у такій ситуації, тож з нею можна впоратись.
Мене мотивує те, що я можу надихати й бути корисною для інших. Мушу виходити на вулицю і жити власне життя, аби інші розуміли та бачили, що це можливо.
А коли ж поряд є близькі чи будь-хто пропонує свою підтримку, не варто відмовлятись від неї. Це не применшить твоєї цінності як особистості, як і ті складнощі, з якими довелось стикнутись, не можуть цього зробити.
Тому не варто нервувати, коли близькі пропонують допомогу. Адже їм було б значно складніше, якби тебе у них не було.
А підтримка рідних допоможе також виконати останню пораду — дати собі шанс на нове та щасливе життя.
Ми не можемо змінити минуле, але можемо вплинути на майбутнє.
Стала на захист країни та втратила ногу на війні й 25-річна Анастасія Савка на псевдо Фенікс. Читай історію снайперки про підрив на міні та мрію повернутися на фронт.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!