Люди, залишили свої домівки та звичне життя, отримали статус ВПО, бо змушені були тікати від вибухів. Дехто втратив все, що мав, окрім надії.
Переїжджаючи на нове місце, такі люди мріють лише про одне: щоб їхня родина була нарешті у безпеці. Проте замість цього вони змушені стикатися з новими викликами. Читай просто зараз, з якими проблемами борються ВПО та як їм допомагає держава.
Грошей немає, проте є надія
Новини Донбасу розповіли, що Катерина Гречко разом із п’ятирічною донькою залишила Бахмут і переїхала до Дніпра. Колись жінка була викладачкою музики, але сьогодні вимушена шукати будь-який заробіток, аби оплатити скромну однокімнатну квартиру.
— Живемо на виплати ВПО та допомогу родичів. Але цього ледве вистачає. Враження, що люди втомилися від переселенців. Хіба ми винні, що втратили все?
65-річна Антоніна Мухіна знайшла прихисток в Івано-Франківську після втечі з Ірпеня. Її шлях до стабільної роботи був довгим і непростим: погрози, обман, невиплачені зарплати. Але згодом вона влаштувалася у реабілітаційний центр Донбас-Прикарпаття і допомагає іншим.
Інша переселенка Ганна Мацько з Новогродівки (Донецька область) втратила будинок, провела рік у депресії, але знайшла сили повернутись до творчості. Тепер вона створює ляльки-мотанки. Сім’ю рятує пенсія чоловіка та допомога доньки. Попри це, вона втратила виплати ВПО, бо дохід сім’ї перевищив поріг у 9400 грн.
Вважається, що це багато. Проте, якби не сестра, наша фінансова ситуація була б складнішою.
Соціальна підтримка: що робить держава
Держава намагається підтримати ВПО кількома способами.
- Грошові виплати: 2000 грн дорослим, 3000 грн дітям та людям з інвалідністю.
- Компенсація роботодавцям: за кожного працевлаштованого ВПО держава протягом трьох місяців виплачує 8000 грн.
- Програма Армія відновлення: тимчасові суспільно корисні роботи із зарплатою 12 тис. грн.
- Власна справа: гранти на створення бізнесу (від 50 до 250 тис. грн).
- Ваучери на безкоштовне навчання для зміни професії або перекваліфікації.
Та попри всі ці заходи, більшість ВПО й досі не можуть знайти стабільне місце у новому житті. Наприклад, лише 29 тис. переселенців скористались програмою компенсацій за два роки. А програма Армія відновлення не дає фахових навичок. Окрім цього, Власна справа доступна далеко не всім.
Директор Українського інституту політики Руслан Бортник переконаний: Україна має зробити крок уперед у підтримці ВПО. Потрібні системні податкові пільги для роботодавців, захист прав переселенців на рівні уряду, а не лише тимчасові ініціативи.
Цих людей просто необхідно зберегти в українській державі.
Проте поки державна система лише шукає шляхи, як допомогти таким українцям.
Наразі у Києві 40% сімей ВПО живуть за межею бідності, 73% витрачають левову частку доходів на оренду. Багато хто, не витримавши, повертається у прифронтові зони.
Проте, попри складнощі, саме підтримка простих людей дає надію. Наприклад, Антоніна Мухіна безоплатно надавала свою квартиру іншим переселенцям.
Сусідкам сказала: роздайте мої речі нужденним. Мені вони не потрібні.
А Ганна Мацько пригадала доброту незнайомців, що допомогли їй вистояти.
Також читай про суми щомісячних надходжень та субсидію на орендоване житло ВПО.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!