Україна вперше звучить достойно: відверте інтерв’ю Ліни Костенко Сергію Жадану

Початки імперії та подолання меншовартості

Костенко поділилася роздумами про причини російської агресії та її історичне коріння, анонсувавши свій новий історичний роман про Гетьманщину, де аналізує вибір української шляхти між службою імперії та опором їй.

Вона підкреслила, історичну позицію Росії своїми новими віршованими рядками:

Росія — це велика сила, усіх би знищила дотла. Фашистське тісто замісила, сама не знає, що спекла.

Поетеса рішуче висловилася проти нав’язаної українцям меншовартості.

Кажу вам, що я вже й раніше почала підозрювати, що ми просто себе недооцінюємо. Нам нав’язали  меншовартість. Я ніколи не розуміла, що таке меншовартість. Чому? Що українці стояли на колінах. Я ж десь написала, що це ж треба стати спочатку. Щоб стати з колін, треба на них стояти. Зробили з нації бозна-що.

Коментуючи сприйняття “великої російської культури” за кордоном, Ліна Костенко зазначила, що Захід часто милується лише “фасадом”.

Уявлення про велику російську культуру, воно ж звідки йде? Ну, там приїжджали у Петербург, а він блищав. Російська культура була… то збудував Кваренгі, то збудував Растреллі, то збудував Монферран. Як не італійці, то французи. Генерали — як не німці, так українці. Кращий генерал Росії був Паскевич.

Народження нації героїв: про війну та гідність

Однією з центральних тем інтерв’ю стала російсько-українська війна та її вплив на українську націю.

Ліна Костенко не приховує болю, говорячи про загиблих поетів:

Я просто не можу витримати цього. Загинув син Іллі, загинув син Шовкошитного, загинув син Чернівського. Ну як це так? Молодий хлопець пише: “Я ще не вбитий, я іще молюсь”. От я не можу цих рядків пережити.

На запитання Сергія Жадана про те, як сьогодні звучить Україна, поетеса відповіла лаконічно, але містко:

Мабуть, вперше достойно.

Вона підкреслила героїзм українського народу, назвавши його “нацією героїв”.

Це героїчний народ. От так виникає нація героїв. Те, що от десь у мене написано: “Росли, росли і виросли хлоп’ята”. Їх тепер зустрічають в селах на колінах… Страшно багато загинуло. Як на мене, достойнішого народу зараз, ніж українці, нема. Витримати війну з такою державою, як Росія, — наголосила вона.

Читати на тему

Життя іде і все без коректур: телеведучі озвучили вірші Ліни Костенко до її ювілею

Дізнайся, які строки обрали телеведучі.

Уроки історії: “Поразка вчить”

Розмова торкнулася й історичних поразок. Костенко згадала Берестечко, відкидаючи трактування його як ганьби, а називаючи трагедією.

Там, де є героїзм, там немає остаточної поразки, там є надія на майбутню перемогу, — підкреслила вона.

Поетеса провела паралелі з Маріуполем, зазначивши, що гарнізон не здався, а виконав наказ верховного головнокомандувача про евакуацію.

Вона різко розкритикувала подальші дії російської сторони, страту українських військових в Оленівці та судилищ, поставивши питання:

Хто за це буде відповідати?

Це питання, на її думку, залишається відкритим і дуже болючим.

Зустріч з Тичиною: геній і “одописець”

Ліна Костенко також поділилася спогадами про свою першу зустріч з Павлом Тичиною, яка відбулася ще коли вона була школяркою, а Тичина — міністром освіти УРСР. Вона зазначила, що поет дуже добре до неї поставився.

Проте, коли згодом Костенко звернулася до Тичини за рекомендацією у Спілку письменників, розмова набула несподіваного повороту.

Він запитував, чи є в мене публікації у пресі про партію чи 1 травня, на що я відповідала заперечно, — згадує Ліна Василівна.

Тичина натякав, що його прослуховують, і поетесі “зробилось страшно”, що спонукало її відмовитися від рекомендації.

Тичина був геніальним поетом періоду ‘Замість сонетів і октав”. Я як подумаю: таких поетів у світі мало. А потім раптом він став одописцем. З ними з усіма це трапилося. І з Бажаном це трапилося, з Рильським, — резюмувала Ліна Костенко.

Голоси минулого: про репресії в будинку Слово

У розмові з Сергієм Жаданом Ліна Костенко пригадала страшні часи репресій українських письменників у харківському будинку Слово.

Вона розповіла, що в 60-70-х роках минулого століття офіційної інформації про ці злочини не було. Єдиним джерелом були вдови загиблих митців.

Інформації не могло бути ніякої офіційної. А з вуст в уста вона передавалася, бо були вдови, — розповіла поетеса, пригадуючи розповіді, зокрема, про письменника Хмельницького та Юрія Смолича.

Вона з болем згадала про долю Миколи Хвильового:

Могилу так затоптали, що Анна Ахматова шукала-шукала і не знайшла. І тільки хрест поставили пізніше. Умовний.

Насамкінець розмови Сергій Жадан та Ліна Костенко зосередилися на темі поетів, чиї твори вимагають не просто поверхневого прочитання, а глибокого занурення.

Вони обговорювали важливість осмислення людських і творчих трагедій цих митців, а також причин, які перешкодили їм повною мірою реалізувати свій потенціал.

Серед згаданих імен були як репресовані у XX столітті, так і сучасні автори, зокрема Максим Кривцов, Тарас Ілля, Ярина Чорногуз, Олена Герасим’юк, Юрій Андрухович, Олександр Ірванець та ніші.

Ці інтерв’ю є надзвичайно важливою подією для української культури, унікальна можливість почути глибокі думки однієї з найвидатніших українських поетес про історію, літературу та виклики сучасності.

Від Джамали до KOZAK SYSTEM: пісні на вірші Ліни Костенко — відомі та менш знані музичні інтерпретації поезії поетеси.