Грузинська співачка та королева джазу Ніно Катамадзе розповіла у проекті Горять вуха про виступи в Росії та відмову від них, різницю між війною у Грузії та Україні, а ще про улюблену українську пісню. Читай детальніше в нашому матеріалі.
Ніно Катамадзе згадує, як їй доводилося виступати перед вищим керівництвом у Росії. Це трапилося на день народження міністра фінансів. Співачка каже, що намагається завжди ставити якнайбільше запитань, але іноді трапляються прикрі випадки.
Тоді був абсолютно засекреченим наш приїзд. Але я коли дізналася, погано повелася перед мікрофоном. Мене вивели звідти. Я виступила, але після того, як вони поїхали.
Ніно Катамадзе назвала Путіна окупантом та припинила виступи в Росії лише у 2019 році. Вона розповіла, чому не зробила цього раніше:
У 2019 році, коли російський парламентарій сидів у нашому парламенті, держава позбавила молодих очей. І дуже багато постраждали на цьому мітингу. Я зрозуміла, що мені не варто говорити.
Раніше була можливість казати щось важливе зі сцени, адже те, що відбувалося в Грузії, не завжди показували по телевізору. Тому співачка вважала, що їй вдасться донести правду.
Під час трагедій можна глибше співати. Але створювати це можна вже після того, як усвідомиш, — каже співачка.
Про спілкування з колегами-росіянами Ніно розповіла, що і раніше не мала багато знайомих. Каже, спілкується нині тільки з Юрієм Шевчуком та Андрієм Макаревичем, лише з тими, хто підтримує Україну.
Про ставлення грузинів співачка каже, що воно різниться. В Грузії дуже багато українських прапорів, вони всюди. Молодь узагалі не спілкується російською. Ніно Катамадзе розповідає, що часто росіян не пускають у громадські місця.
Інколи їх змушують підписувати декларацію.
І є місця, де їх взагалі не пускають, якщо вони не скажуть “Слава Україні”, що Абхазія — це Грузія. Що Росія — терорист, — каже Ніно Катамадзе.
Але є ті, хто пускає їх через економічні питання. Здають квартири. Є різні люди. Неможливо, щоб усе було так, як ми хочемо, каже співачка.
Ніно розповідає, що вже три роки не мала концертів. На це вплинула пандемія, а також обмеження від грузинської влади. Вона каже, що в Грузії є “чорні” та “білі” списки артистів. У “чорні” потрапляють ті, хто щось говорить, ходить на мітинги та протестує.
У нашій державі всі артисти фінансуються державними грошима. Натомість вимагають підтримки на виборах. Не виходити, не висловлюватися, у Facebook нічого не писати, — каже артистка.
Нині намагалися ухвалювати проросійські закони. Але люди чітко знають, що їм не потрібна Росія. Їм потрібна Європа.
Я думаю, що влада бореться з усіма, хто проти корупції, проти Європи, проти НАТО, сміливих, молоді. І це не лише я, а й багато молодих людей.
— Уявляєте, 18-річна дитина вийшла і протестувала. І затримали її на сім років. Що зробили з її життям? Я думаю, що я також у цьому списку. Ну, побачимо, хто виграє.
— Це дуже болісна історія. По-перше, історія нашого третього президента, взагалі людини, яка зробила саме революцію правильну з погляду цього слова і заснувала ті інститути, які досі працюють завдяки йому.
І найстрашніше, що це є прикладом, коли можна допомогти людині й держава навмисно їй не допомагає. Просто не пускає. Не пускає за кордон, щоб йому стало краще.
В абсолютно мирний час у Грузії, якщо це можна назвати миром, ми нічого не можемо зробити, щоб його випустили. Виявляється, уряд може бути настільки проросійським, щоб показово вбити будь-яку людину, особливо того, чиїм коштом зараз вони живуть.
— Я думаю, що світ не був готовий просто відкритися перед таким страшним явищем, як війна. Тому що в Грузії це було п’ять днів, потім у Чечні 300 тис. людей було вбито. І тому думаю, що світові довелося у 2022 році подивитися у реальні очі.
У 2008 році Ніно поїхала народжувати сина до Грузії, невдовзі почалася війна. Співачка розповідає, що тоді Святослав Вакарчук намагався вивезти її звідти.
Він подзвонив. Я розмовляла з послом, але не виїхала зі своєї країни. Я за це йому вдячна і завжди пам’ятаю, що під час війни він був єдиним, хто зателефонував.
Ми ставимося одне до одного як артисти, як люди, які точно знають, в якому місці стоїмо в складні часи. З повагою та визнанням.
— Моя улюблена пісня — Чорнобривці. Я співаю з радістю. Сльозами сповнена, вона дуже душевна. І як матері, як доньці, мені близька ця пісня. Тому що там багато, на жаль, сліз накопичилося. Сліз і молитов, якими мами оплакують своїх дітей.
Або моляться, щоб вони повернулися з війни живими. Багато історій. В Україні кожну секунду, коли приїжджаєш, розумієш, наскільки цінною вона стала, і кожна пісня на стільки ж стала такою мудрою.
Після перемоги тільки можна почати співати з радістю. Ось у мене таке відчуття. Була дуже добра історія, коли я була у Львові. Там просто біля оперного театру в парку люди років 60 з акордеоном сиділи та збирали гроші.
І раптом я пройшла, і, побачивши мене, вони почали співати Чорнобривці. Вони співали її зовсім по-іншому. Я ніколи не чула її в такому варіанті.
— Я хочу відвідати всі міста, де мала концерти, з ким я знайома. І я хочу скрізь заспівати. Прийти та привести чудових артистів, музикантів. І скрізь обійнятися з бабусями з дідусями.
Де зустрічали нас із квітами та пиріжками. Ми колись гастролювали, вони нам пекли пиріжки. І так привозили на концерти.
І насамперед у Харків. Я обов’язково приїду туди разом з Михайлом Бондаренком, який більш ніж 15 років є організатором моїх концертів.
Я повернуся разом із ним. Він зараз на війні. І разом з ним повернемося до Харкова. І звідти розпочнемо концерти.
Раніше Ахмед Закаєв розповідав про війну Росії в Чечні та фільтраційні табори.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!