Хочеться все повернути і не дати їм померти: боєць Дронго про втрати, мобілізацію та закінчення війни у 2014 році

Війна в Україні триває вже довгих десять років. Тож зараз складно знайти військового, який не втратив на ній когось із побратимів. Чи не кожен з них хотів би не лише повернутись усіх тих, кого забрала війна, але й вигнати російських окупантів з рідної землі ще у перші дні, аби запобігти всім трагедіям, які довелось пережити після.

Водій-санітар медичного пункту батальйону Грім на псевдо Дронго в інтерв’ю Ганні Максимчук розповів про те, чому війну можна було закінчити ще у 2014 році, яка зараз ситуація на передовій та кого можна мобілізувати зараз, щоб поповнити особовий склад.

Про втрату близьких людей

— Коли загине побратим — це одна річ. А коли це дуже близький хтось, як батько, ти ніколи не будеш готовий до їхньої смерті. Ніколи.

Дуже важко сприймаєш, у тебе сльози, ти навіть їх не контролюєш.

Хочеться все повернути назад, не дати їм померти ніколи.

Коли загинув батько, мені подзвонила знайома та запитала, чи чув новини. Я тоді бачив, що гелікоптер збили, але ж не було повідомлень, хто та як загинув. На тому гелікоптері був і мій батько.

Я тоді ще не був військовим, але за три дні після цього став на службу.

Мотивація — нищити окупантів. Це за батька була помста.

У брата точно така сама мотивація. Він на мене не дивився. Він після сьомого класу пішов вчитись у військові ліцеї різні. На момент повномасштабного вторгнення йому було 17,5 років. Тоді долучився до тероборони.

Він ходив з трофейною зброєю на блокпостах. 4 серпня 2022 року йому виповнилось 18 років. З 5 серпня він офіційно в лавах ГУР.

Чому військові своїх поряд не тримають

— Це важко. Ти в будь-якої ситуації, коли будеш виходити на якесь завдання, насамперед буде думати не про його виконання, а про те, щоб зберегти життя своєї рідної людини.

Наприклад, я б не зміг разом зі своїм братом воювати, оскільки є ситуації, коли я з побратимом залишався вдвох проти 40 окупантів, прикривали відхід наших оборонців. Були ситуації, коли ми думали, що ми не вийдемо. І я розумію, що добре, що в той самий момент зі мною брата не було. Я не готовий до цього.

Ілюстративне фото: ГУР

Скільки триватиме війна

— Війна вже йде десять років. Якби у 2014 році, коли це все починалось, ми б вибили зі Слов’янська окупантів і вони звідси виходили, ми могли спокійно піти зі штурмом і просто їх всіх розбити.

Ми могли тоді ще все закінчити.

Ми їх бачили. Могли їхню колону спокійно розстріляти та не перейматися зараз.

Про мобілізацію у 2024 році

— Мобілізація, яка спершу, її пропустили, провели неправильно. Зараз така мобілізація, коли у людей вже немає довіри, і вони вже бачать, що виходить. Це дуже напряжно.

Мобілізувати всіх чоловіків теж зараз неправильно. У нас дуже багато чоловіків, у мене навіть є такі друзі, які приносять нашу країну сотні тисяч кожен місяць. Якщо їх призвати, що буде з економікою?

От привезуть їх на полігон, навчать, а потім вони приїдуть на перші бойові. У нас є побратими, які просто зламались після першого штурму. І завжди, після кожного штурму є такі випадки, і вони неодноразові.

Читати на тему

Мобілізація 100 років тому: чисельність війська УНР, повістки і способи ухилу від призову

Читай, якою була мобілізація за часів УНР і чи змінилося щось з тих часів.

Кого можна мобілізувати зараз, щоб поповнити особовий склад

— Тисячі поліцейських, які вже навчені, вони не потрібні в такій кількості на всій території України. Їх можна просто взяти разом десь 4\5 і сюди привезти до нас. Взяти бойових інструкторів, завезти їх на полігон, трошки повчити.

Це люди, які давали присягу. Це люди, які вміють працювати зі зброєю.

А порядок сам налагодиться. Розумієте, не потрібна така кількість поліцейських в усіх містах.

Можна взяти тих самих прокурорів. Можна взяти військових, які ув’язнені, але мають військовий досвід. Тих, хто готові відповідати. Людей, які готові виправити кров’ю свою провину.

Я стільки знаю побратимів, яких на рівному місці прикрили в СІЗО. Людина забула, що в нього є гранати в сумці, його закрили. Людина поїхала у відпустку, приїхала на три дні пізніше, бо у нього вдома були проблеми свої. Його закрили. Вони сидять в СІЗО.

Реабілітація після отриманих травм

— За роки моєї служби: 19 контузій та 11 дірок від куль. Це і прострілені легені, і руки, і ноги. За час повномасштабної війни у мене тільки три чи чотири контузії.

Голова болить постійно. Постійно потилична частина болить. Коли я ходив до ЛОРа вестибулярний апарат перевірити, замість десяти кіл перевірки на стільці я витримав тільки пару хвилин.

Лікарка сказала припинити, бо бачить на моніторі, що все не нормально. Мене постійно тягне в ліву сторону з закритими очима, тобто координація рухів порушена.

Полковник Ігор Оболєнський теж чимало років свого життя присвятив армії. Також бачив, як починалась війна у 2014 році. Читай, що розповів командир бригади Хартія про мобілізацію та майбутнє України на війні.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.