Його батько був абсолютно проти, аби син йшов його стежками та обирав військову кар’єру. Проте це не зупинило мрій, які майбутній полковник Павло Паліса зберігав у своєму серці. Про це він розповів журналісту Української правди Владиславу Головіну.
Батько попереджав, що син може зрештою розчаруватись. І сам Павло зізнається, бували моменти, що засмучували його. Особливо ставлення до військових до 2014 року та грошове забезпечення, якого не вистачало на нормальне життя, через що захиснику доводилось підробляти таксистом.
Та попри це Павло й не думав покидати службу. Брав участь у багатьох військових операціях в АТО та в спадок від одного з командирів отримав псевдо Хантер.
У 2021 році йому навіть вдалось потрапити на навчання в командно-штабний коледж армії США, випускниками якого були Девід Ейзенхауер, який звільняв Європу від німецьких окупантів, а також генерали Абрамс та Бредлі.
23 лютого 2022 року чоловік мав виступати перед колегами з промовою та розповісти про досягнення українців. Всього за кілька годин до початку повномасштабного вторгнення РФ йому написали побратими, що росіяни перейшли на режим радіомовчання. Це означало — починається наступ.
Павло одразу вирішив, що має повернутись в Україну. Та його переконували закінчити навчання. Зрештою вдалось домовитись, що захисник піде в академічну відпустку та після перемоги України напише дипломну роботу.
Так військовий повернувся на рідну землю на початку березня та одразу отримав доручення від Командування Сухопутних військ: створити штурмовий полк, набрати людей та провести навчання.
Новобранці під час останнього етапу постійно запитували полковника, коли вже їх відправлять на фронт.
А Павло тим часом намагався зрозуміти не лише, як навчити всього необхідного у стислі строки, але й знайти територію для тренувань та транспорт, щоб туди все необхідне доставити. Адже загарбники постійно обстрілювали тоді не лише цивільні об’єкти, але й під вогнем опинялись військові, зокрема полігон Десна та міжнародна база біля Яворова.
Зрештою полковнику не лише вдалось вирішити логістичні дилеми, але й за три місяці навчити своїх підлеглих всьому необхідному. Так у червні 2022 року його батальйон вже прийняв свій перший бій, коли прикривав відведення основних сил ЗСУ з Лисичанського НПЗ.
Після цього Павло повернувся в тил. Та це було недовго й згодом бійці вже тримали лінію фронту неподалік Торецька, Нью-Йорк та села Майорське.
За успішну роботу військовий отримав підвищення та став командиром бригади 93 ОМБР Холодний Яр. Таке призначення його попередників зрештою виводили їх в ряди вищого командування. А ось для Павла нове призначення стало дорогою в пекло Бахмута.
Чоловік не так багато розповідає про власний досвід ведення боїв у місті, хоч і завжди знаходився в безпосередній близькості до нуля. Більше командиру подобається говорити про своїх бійців.
Адже Павло впевнений: воюють не бригади чи батальйони, це роблять колективи. А його підлеглі зразок незламності.
Дуже часто це молоді, амбітні хлопці, яким ще немає і 30 років, але з дуже великим бойовим досвідом за плечима. Для мене честь служити разом із ними.
Павло захоплюється тим, як одного разу його підлеглі провели зразковий штурм та захопили позиції вагнерівців у районі Маріупольського кладовища на південних околицях Бахмута.
Біля тих окопів все було всіяно трупами росіян, їхні обморожені тіла хлопці складали на бруствер.
Присвятив більшу частину свого життя військовій службі та обороні України й Еміль Ішкулов. Читай інтерв’ю командира штурмовиків про “втому від війни” та оборону України, а також повзучу маневруючу тактику.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.