До лав Збройних Сил України зараз активно набирають молодих та вмотивованих юнаків і юнок, які готові вчитися та звільняти країну від окупантів. Однак для багатьох українців рекрутинг до ЗСУ залишається темною загадкою: чого там навчають, як швидко відправляють на фронт, як проходить набір.
Євген Руденко та Дмитро Ларін з видання Українська Правда поспілкувалися з рекрутером Артемом Ємченком з Полтавщини, який у 20 років вирішив піти до Третьої штурмової бригади.
Про його досвід в армії, за що готовий воювати та про його власні постулати життя ми переповідаємо і тобі.
В Україні все прекрасно
Артем називає себе патріотом та каже: ніколи не планував виїздити зі своєї країни. Йому завжди було комфортно жити саме тут, з цими людьми та українським менталітетом.
Він навіть звертав увагу на клімат в Україні: в чотири пори року ти завжди знайдеш тут заняття до душі.
Ще мені комфортна моя країна свободою. Свободою слова, думок та дій, — наголошує він.
Артем Ємченко жив звичайне життя молодого українця: навчався, трохи підробляв, будував плани та мріяв про свій бізнес. До 24 лютого 2022 року все було так.
— Я здобув бакалавра за спеціальністю Експлуатація нафтових та газових свердловин. Мав качати нафту і газ, але якось не склалося, війна в країні почалась. Тому я тут, — посміхається хлопець.
Про початок повномасштабного вторгнення він дізнався лише о девʼятій ранку, коли відкрив соцмережі. Обдумав все, що відбувається, і пішов у військкомат. Там його “завернули” — молодий іще, іди навчатися — казали.
Після вторгнення хлопець був у добровольчому формуванні територіальної громади, навчався стрільби. Коли вирішив всі свої справи та проблеми — подав заявку та вступив до лав Третьої штурмової бригади.
І хоч Артем і раніше полюбляв вивчати зброю, дивитися про це багато відео та читати різні матеріали, однак ніколи й не думав про строкову службу. Та після початку великої війни зрозумів: ці знання найменше потрібні будуть на касі магазину, де він працював.
Армія та добровольці
Свої навички з тактичної медицини хлопець отримав уже у бригаді, а ось зі стрільби практикувався, фізично готувався до навантажень.
Аналізуючи ситуацію в країні, Артем каже: сумно, що багато чоловіків та молодих хлопців не хочуть іти до армії — з різних причин. Однак він не бачить сенсу в насильній мобілізації та вважає, що у війську мають бути добровольці.
— Невмотивовані люди не принесуть користі на полі бою. Навпаки, їх доведеться заспокоювати, “роздупляти”, щоб вони почали хоча б щось робити ефективно, — каже він.
Смерті я не боюсь. Якби боявся, то сидів би вдома, нікуди не вилазив. Ті, хто опинився тут, розуміє, куди йшов. Ця війна жорстока.
Артем ділиться, що у Третій штурмовій реально готують до всього. Але й війну романтизувати не можна: це, за його словами, не Ірак і не Афганістан. Проти нас не воюють хлопці в халатах, це рівносильне повномасштабне вторгнення.
Хлопець мріє після перемоги подорожувати Україною. Перемога для нього, до речі, теж особлива: він хоче, аби його діти жили на цій землі. Сам він воює за свою родину.
— Я хочу поїхати на море в Крим, на Донбас-Арену футбол подивитися — там я жодного разу не був. Хочу вільно їздити в будь-який куточок своєї країни. В гори хочу, в Карпати, — каже Артем Ємченко.
Історію незламного захисника України, який втратив зір, але мріє знову навчитися програмувати, можеш дізнатися в нашому іншому матеріалі.
Головне фото: скриншот відео Української Правди.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!