Здавалось, що то все просто страшний сон. Гул вертольотів, повідомлення про вибухи у Києві та на околиці, сотні дзвінків. Катерині Бабіч не хотілося вірити у те, що відбувається, як і всім українцям 24 лютого.
Як можна осягнути розумом, що хтось прагне знищити цілу націю? Однак, покинувши усі спроби зрозуміти окупанта, можна знайти в собі сили для боротьби проти його терористичних методів ведення війни.
Поки загарбники знищують міста та вбивають українців, Катерина Бабіч змінила улюблену роботу на звання молодшого сержанта і порятунок життів, а своє ім’я трансформувала на Гаєчку. Вона ж бо теж завжди поспішає на допомогу.
У рамках рубрики Жінки на фронті Катерина поділилась своєю історією трансформації під час війни з шеф-редакторкою ELLE.UA Катериною Поповою.
Потягнулася рукою увімкнути настільну лампу, щоб відірвати листочок з календаря на тумбочці біля ліжка. “Сьогодні: 24 лютого. Вас очікують відкриття”, а слідом “25 лютого. Будьте сміливими сьогодні й завжди”.
Так, розповідає Катерина про свій початок першого дня повномасштабної війни. Попри небажання вірити у те, що відбувається, зберігала свій внутрішній світ у стані повної зібраності.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Катерина Бабіч (@katusha_babich_90)
Допис, поширений Катерина Бабіч (@katusha_babich_90)
З кінця лютого почала волонтерити разом з громадським рухом Оборона Полтави. Однак коли відчула, що команда може сама впоратись, то стала в чергу, щоб долучитись до лав ЗСУ.
Я усвідомлювала всю складність поєднання координування роботи штабу та служби, але я знала і знаю, що команда справиться.
І не дарма Катерина була настільки впевнена, оскільки тепер волонтерський штаб допомагає і її підрозділу. Знаходять усе, про що попросить улюблена Гаєчка.
Знаходять кошти на автівки та прилади нічного бачення, а найголовніше — не втомлюються повторювати, наскільки люблять свою колегу.
Однак найбільше про теплі почуття все ж таки приємно чути Катерині від свого сина, якого вона ніжно називає своїм натхненням та супергероєм. Підтримує військову тепер і її чоловік.
Тому коли Катерина чує якісь закиди, що вона матір і не має служити, а натомість на фронті мають бути корупціонери, то сильно обурюється.
Як і всі інші українські воїни, Гаєчка повторює, що війна та служба — не виправна колонія, а на фронті ненадійний контингент лише буде заважати та відтягувати нашу перемогу.
Крім того, військова зазначає, що саме через те, що вона мама, і було прийняте рішення йти захищати свою країну на передову.
Так, я мама… І саме тому я пішла до ЗСУ, бо мені є кого і що захищати!
Намагається оберігати Катерина й своїх побратимів, яких навчає тактичної медицини. Колись вона вчилась у медичному, але після закінчення університету вирішила не продовжувати кар’єру медика. Однак війна та доля вирішила інакше.
Тепер Гаєчка вчить військових, як врятувати свого побратима та себе від поранень, щоб зберегти максимальну кількість життів наших воїнів.
Для неї тактична медицина настільки ж важлива, як і тактика володіння зброєю. Оскільки завдяки специфічним знанням та вмінням на полі бою можна не лише перемогти противника, але й смерть.
А поки Катерина продовжує нести службу Україні та навчати українських воїнів рятувати життя, просить у цивільних лише не лишатись байдужими та не звикати до війни. А найкращим рішенням дня завжди буде зробити донат на ЗСУ.
Вірте! Моліться! Любіть! Гаруйте! Працюйте чимдуж — віддано, чесно, кожен на своєму місці! Кожен — важливий!
Так само несуть службу Україні, попри всі життєві випробування, й інші українки. Читай історію морпіха Ольги Чумак, яка втратила чоловіка, але зберегла силу духу.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!