Історія цього хлопця вже облетіла весь світ. Андрій Покраса із села Колонщина показав себе справжнім героєм під час окупації на Київщині. Хлопець — вправний пілот дронів. Тому, коли ворожа техніка почала рухатися Житомирською трасою до столиці, довго не вагався.
Вони з батьком запропонували свою допомогу місцевій теробороні. Військовим не вистачало аеророзвідника, щоби скорегувати вогонь по загарбниках. Юнак буквально на ходу навчився керувати дроном. Результат — десятки одиниць спаленої російської техніки.
Андрій робить обліт територією, де він вперше через камеру власного дрона побачив ворожу техніку. Колона щонайменше з півсотні одиниць ішла Житомирською трасою просто в бік столиці.
Там де траса, Добропарк, отут вони стояли. На тій галявині вони ховалися.
Хлопець згадує — перші дні повномасштабного наступу росіян для нього пролетіли, ніби одна мить. Постійно перевіряв новини та міркував: як може допомогти нашій армії. Тим часом місцева тероборона терміново шукала пілота дрона, щоб фіксувати рух ворожої техніки.
Кандидатуру Андрія запропонував його батько, Станіслав Покраса. Адже був впевнений у навичках сина, який ще з шести років із дронами на “ти”.
Ситуація динамічно змінювалася, і не було розуміння, чи може хтось, крім нас, зробити таку роботу. Ми знали цю територію, знали, як та де підійти, щоб нас не було помітно. Так і працювали.
Та яким же було здивування військових, коли запропонованим розвідником виявився школяр!
— Приїжджає тепер уже наш знайомий з ТрО, бачить мене і впадає у ступор. Каже: “Це пілот?”
Андрій Покраса зізнається, що його не хотіли брати до лав війська пілотом дрона через вік. Але тато Андрія запевнив військових, що кращого пілота за його сина вони не знайдуть.
28 лютого район опинився у блокаді. І з цього моменту хлопець став повноцінним аеророзвідником. Протягом наступних двох тижнів чи не кожен ранок Андрія починався з виходів з дроном у поле. Звісно, самого його батько не відпускав.
Військові ж довірили юному пілоту найновіший дрон, який тільки був. Так і вийшло, що 15-річний юнак був головною надією розвідки на цій ділянці фронту.
Це був єдиний такий дрон. Тому що зі сторони Житомира перекрили орки, і зі сторони Києва теж.
Дуже допоміг юнак нашим оборонцям в битві за Макарів. Хлопець тримав прямий зв’язок з командуванням, яке передавало зібрані Андрієм координати артилеристам.
Він ділиться враженнями: коли передавав координати, чув і команду про початок вогню, і вибухи від обстрілів.
Андрій хотів допомагати військовим і далі, проте батько вирішив усе-таки евакуювати його за кордон, щоб син там спокійно закінчив школу.
— Тато сказав: “Ти лише в дев’ятому класі, скоро екзамени”. Тож закінчу школу — повернуся!
Бо війна ж не на завжди. Треба якось жити після.
Після повернення хлопець вирішив і далі допомагати армії. Але військова розвідка — це тільки до перемоги, запевняє Андрій. Потім планує повернутися до звичного фільмування мандрів та природи.
Тим часом фонд Сергія Притули вже зв’язався з юним пілотом, щоб провести спільний аукціон. Лотом стане персональний урок польотів від Андрія. Зібрані кошти підуть на потреби ЗСУ.
Від початку війни кожен українець став на фронт, у якому може бути найбільш корисним. Історія однієї родини, де навіть чотирирічний хлопчик ліпить вареники для воїнів ЗСУ, надихає та вселяє віру у найкраще! Читай у нашому матеріалі.
До речі, у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!