Втратила дві кінцівки, але підкорила Бостонський марафон! Історія 12-річної Яни Степаненко

12-річна незламна українка Яна Степаненко, яка втратила обидві ноги внаслідок ракетного удару росіян по залізничному вокзалу в Краматорську, подолала 5-кілометрову дистанцію на Бостонському марафоні — одному із найпрестижніших і наймасштабніших забігів у світі.

Яна бігла не лише, аби продемонструвати незламність духу українців, а й задля підтримки українських воїнів. Своєю участю в марафоні дівчинка збирала на біговий протез для захисника Олександра Рясного.

Завдяки незламній українці, збір вдалося закрити. Яні Степаненко вдалося разом із небайдужими зібрати 615 тис. гривень на протез для військового. Детальніше історію Яни розповіла журналістка програми Факти ICTV Ірина Заславець в ефірі телемарафону Єдині новини.

Історія 12-річної Яни Степаненко

Після навчання у школі Яна прямувала до реабілітаційної зали Національного реабілітаційного центру Unbroken. Там вона готувалася до забігу на Бостонському марафоні. Впоратися з новими для неї навантаженнями Яні допомагав фізичний терапевт Центру.

Це нелегко, дуже важко та інколи навіть боляче. Але я все одно біжу. В мене є підтримка і сила волі, — каже Яна.

Вона розповідає, що її підтримують рідні, друзі та фізичний терапевт Яни Всеволод Дребот.

Разом вони займалися два місяці, відколи юна українка націлилася на Бостон.

Всеволод каже, що передусім хоче довести собі та Яні, що вони зможуть це зробити. І неважливо, повноцінні у тебе кінцівки чи протези — все можливо, якщо є підтримка, мотивація і сила духу.

Як Яна Степаненко втратила кінцівки

Це зараз Яна вірить і знає, що може все. А два роки тому дівчинка була в розпачі від усвідомлення, що в неї більше немає стоп. Вона розповідає, що кожного дня сумувала через це і не мала настрою.

Нині Яна навіть згадувати не хоче, як вона з родиною опинилася в епіцентрі терористичного удару по Краматорському вокзалу. Тоді, 8 квітня 2022 року, загинула 61 людина. 121 зазнала поранень.

У родині Степаненків уцілів лише Янин брат-близнюк. Мама втратила одну ногу, Яна — обидві. Тоді фото Яни, яку ніс хірург дитячої лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова облетіло увесь світ.

Remember the Ukrainian refugee girl who was at the train station in Kramatorsk, trying to flee the city when that Russian Tochka missile struck the refugees trying to evacuate? pic.twitter.com/BrQ83HaDzK

— Visegrád 24 (@visegrad24) May 23, 2022

Торік у вересні Яна вже бігла на львівському півмарафоні незламності. Тоді вона ще тільки опановувала спортивні протези, тож долучилася символічно. Здолала разом із важко пораненими захисниками милю незламності довжиною 70 метрів.

Читати на тему

Мені досі сниться наша кухня… Історія Ірини, яка втратила рідний дім, але змогла знайти внутрішню опору

Історія Ірини з Пологів, яка важко переживає втрату рідного дому, але знаходить у собі сили боротися.

Фізичний терапевт Яни Всеволод Дребот згадує, як Яна подолала першу дистанцію у 200 метрів.

Пам’ятаю, ми її поставили на бігову доріжку, і вона у швидкому темпі пробігла 200 метрів. Втомилася, перепочила і знову, знову, знову, — каже Дребот.

Позаду понад два місяці підготовки. Двічі на тиждень Яна займалася з фізичним терапевтом, і ще двічі — на велотреку з професійними тренерами з бігу.

Навантаження давалися Яні непросто, ще й страшенно розболілося коліно. Та після масажу дівчина все одно ставала на доріжку. Бо пообіцяла.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений UNBROKEN Ukraine (@unbroken.ukraine)

Про мету Яни пробігти Бостонський марафон

Яна Степаненко бігла у Бостоні не лише, аби продемонструвати незламність і силу духу українців. Дівчинка мала ще одну дуже добру мету — зібрати на біговий протест для захисника, аби він теж колись побіг так, як бігає вона.

Його звуть Олександр Рясний. Чоловікові 30 років і він служить з 2011 року. Сам із Запоріжжя, де власне й дістав поранення у вересні, боронячи рідний дім.

Під час повернення з виконання завдань бойових ми потрапили під артилерійський обстріл. Поблизу мене влучив артилерійський снаряд, який пошматував мені праве стегно, — розповідає Олександр.

Замість правої ноги тепер у нього протез, і нині він вчиться з ним ходити. Олександр планує повернутися у військо. І ще він хоче бігати так, як Яна.

Це так чудово — просто бігати й мати дві ноги. Це незрівнянне відчуття.

Аби Олександр так само побіг, потрібні гроші — 600 тисяч гривень на спеціальне коліно і біговий протез. І Яні Степаненко разом із небайдужими людьми вдалося зібрати всю суму, навіть трохи більше. 615 тис. гривень зібрала незламна українка на протез для захисника. 

Раніше ми розповідали, як спілкуватися з дитиною про війну, коли тато або мама на фронті.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.