Війна в Україні притягує у наші широти військових з різних країн. Хтось пішов у відставку, комусь не вистачає реалізації, а хтось просто не може залишитися осторонь.
Колумбієць Едвін на псевдо Танос — професійний боєць, який приїхав відвойовувати українські землі від росіян. Читай про його історію в лавах 2-го Інтернаціонального легіону та що мотивували приїхати на інший кінець світу.
Як колумбієць боронить Україну: історія військового Едвіна
В Колумбії він був професійним військовим. В армії служив у піхотному батальйоні, охороняв кордон і боровся зі збройними формування на батьківщині.
Вдома його нагородили медаллю Двохсотріччя, що присвячена боротьбі за суверенітет, а також медаллю Меч Свободи, що присвячена боротьбі з партизанами.
Про війну в Україні дізнався з новин, а на той момент мав 10-річний бойовий досвід. Тоді ж вирішив звільнитися зі служби, щоб застосувати свій досвід в боротьбі з росіянами. Так хотів зробити свій особистий внесок.
— Рішення приїхати в Україну було миттєвим. Я побачив новини й вирішив, що хочу допомогти. Зібрав гроші й через місяць вирушив в Україну, — розповідає Едвін.
Мої рідні жахнулися, коли дізналися про це, тому що війна в Україні набагато страшніша того, що я робив у Колумбії. Вони й досі просять мене повернутися, але в мене є віра, що я ще можу допомогти Україні.
— Вони й досі час від часу просять мене повернутися, але в мене є віра, що я ще можу допомогти Україні. Я був у Києві, в Тернополі. Це прекрасні чисті міста. Там усе організовано. Мені там сподобалося, — каже захисник.
Едвін почав службу у березні 2024 року. Він встиг побувати у Серебрянському лісі, на Покровському напрямку. Побратими його знають як людину хоробру та дуже професійну. Для Едвіна найважче під час операцій — контролювати страх.
В окопі ми стаємо однією родиною. Коли ти виходиш на місію, то побратим для тебе не просто колега чи друг. Він стає для тебе членом сім’ї.
А ще каже, що в перші 10 хвилин бою дуже допомагає ментальна готовність, адже якщо дати слабину та “вимкнутися”, битву можна вважати програною.
Після кожної місії він намагається забути побачене. Попри все це, він вважає себе воїном. А тому після закінчення війни в Україні шукатиме інше місце, де зможе втілювати свої таланти якнайкраще. Ділиться, що поважає усіх людей, і до ворога ставиться по-людськи:
Я поважаю будь-яку людину, що взяла до рук зброю, адже для цього треба мати силу волі. Але росіян я не поважаю як людей за те, що вони роблять в Україні.
Також, певен колумбієць, важливо бути сміливим і залучати всі свої знання, які було отримано в ході навчань.
— Найперше й основне, чого повинен навчитися солдат кожної армії, — це дисципліна. Це продемонструє повагу і любов до професії. Також солдату слід зосередитися на тому, що він вже не цивільний, а служить в армії.
Ставати чи не ставати солдатом — особисте рішення кожного, переконаний військовий. Адже не всі відчувають однакове покликання, не всі мають однакову мужність.
Загалом, я вважаю, професія солдата — це те, з чим народжуються. Я народився солдатом. Коли війна в Україні закінчиться, я буду шукати інше місце, де зможу продовжувати цю справу.
На його думку, треба бути вдячним своїй країні й землі, де ти народився. Тож зараз для українців вдалий момент проявити любов та прихильність до батьківщини, а також захистити державу, коли вона найбільше цього потребує.
Також читай історію бразильця, який служить капеланом в ЗСУ.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!