Артилерійські та життєві орієнтири дещо схожі — історія навідниці гармати Ластівки про життя на фронті та бойові завдання

Українські захисниці на фронті виконують різні обов’язки, вони вміло володіють технікою та зброєю. Демонструють свої вміння та навички окупантам, які потім зазнають втрат.

Ірина на псевдо Ластівка — навідниця розрахунку гармати М119. Це американська гаубиця, що допомагає нашим військовим знищувати ворога. Але Ластівка може виконувати й інші обов’язки. Вона наголошує, що служить як артилерист. Жінка розповіла для Армія.Inform про свою роботу на фронті, вогневі завдання та артилерійські й життєві орієнтири.

Про обов’язки на фронті

Ірина розповідає, що навідник орієнтує гармату. Вона має визначити основну точку наведення. Після того як вдалося це зробити, чекає інформацію про ціль. Коли дані вже у неї, Ластівка налаштовує приціл: виставляє дальність та кут, наводиться на ОТН та робить постріл.

Зараз її підрозділ допомагає військовим на Бахмутському напрямку. Каже, що завдання можуть бути різними, на цьому напрямку висока інтенсивність боїв.

Прикриваємо вогнем нашу піхоту, яка заходить або виходить з позицій. Думаю, що це найважливіше завдання. Від твоєї праці залежать життя людей.

Коли добре вдається їх прикрити, і вони потім дякують за це — це неймовірні відчуття, — зізнається Ірина.

Вона розповідає, що від її влучності може залежати життя побратимів. Часто піхота передає оперативну інформацію про цілі — позиції ворога та його техніку.

— Це подвійне щастя, коли вдається знищити окупанта і зберегти життя наших піхотинців, — акцентує військова.

Читати на тему

Стала доброволицею, щоб захищати дітей! Історія матері трьох синів, яка воює на передовій та збирає на дрон для старшого у Бахмуті

Військова розповіла, як стала доброволицею, та про сина, що воює у Бахмуті.

Про артилерійські й життєві орієнтири

Ластівка за освітою викладач суспільних дисциплін. Через це вона багато думає та намагається осмислити різні речі. Вона говорить, що робота навідниці схожа чимось на світоглядні моменти. 

— Час від часу нам треба наново орієнтувати гармату на бусоль або на сонце. Вона робить багато пострілів і може зміститися. Тож це необхідно зробити, щоб забезпечити точність прицілювання. Вважаю, що так само і в житті — треба шукати правильний орієнтир, щоб стояти твердо, — наголошує Ірина.

Вона каже, що бажає усім знайти ці правильні орієнтири, які допоможуть досягати цілей.

Подобається бути там, де є

Ірина ділиться, що їй подобається бути на фронті. Вона завжди була активною людиною, проводила вишкільні табори, ходила у походи в гори. 

— Це були великі пригоди й брати участь в них набагато краще, ніж споживацьке розслаблене життя.

А сьогодні у нас ще одна дуже серйозна важлива життєва пригода, яку варто прожити до кінця. Я не могла бути осторонь, — твердо каже вона.

Згадує, що на початку повномасштабного вторгнення займалася забезпеченням тоді ще добровольчого формування. Але не могла бути фізично далеко від своїх побратимів. Тож зараз у полі їй набагато легше морально.

— Ти знаєш, що робиш щось важливе, береш участь в цьому всьому. Бачиш все на власні очі, носиш бронежилет. Розумієш, що ти береш участь в цій великій битві.

Мені здається, що тут, у лісі, коли ми п’ємо каву, зварену на вогні, сміємося, говоримо про різні речі, це більш справжнє життя, аніж у мегаполісах, — Міркує ластівка.

Вона додає, що вони живуть по-справжньому та радіють кожному дню і друзям навколо.

Про свій бойовий колектив каже, що це її побратимська сім’я. 

— Коли я прийшла в Добровольчий Український Корпус Правий сектор, я знайшла там справжню любов і справжню жертовність — один задля одного, — акцентує вона.

Дівчина каже, що цінує свій колектив, адже це щастя — мати таку дружбу. Вони намагаються поширювати цінності побратимства, адже це дуже важливо.

Раніше ми розповідали історію військовослужбовиці Тетяни, яка змінила професію журналістки, щоб стати доброволицею.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: Владислав Назаркевич / Армія.Inform